11 листопада у багатьох європейських країнах майже непомітно, але впевнено настає одна з найтепліших осінніх традицій - святкування Дня святого Мартіна. І хоча це не така гучна дата в офіційному календарі, як Різдво чи Пасха, це свято є чудовим ритуалом спільності, коли темніші, холодні дні підсвічують ліхтариками, теплими стравами й історіями, що їх передають з покоління в покоління.

Легенди, що стали частиною європейської культури

Основою свята є постать Мартіна з Турa, молодого римського воїна, котрий побачивши замерзлого жебрака, розділив з ним свій плащ навпіл. 

За легендою, уночі йому явився Христос саме в цій половині плаща, і Мартін вирішив присвятити життя служінню іншим.

Саме тому він вважається покровителем убогих, солдатів, мандрівників і, що важливо для багатьох європейських регіонів, виноградарів.

Але є і  інша легенда, яка пояснює, чому у цей день заведено смажити гусака. Коли Мартіна хотіли зробити єпископом, він заховався у хліві, бо ж це така собі альтернатива вільного життя. Але гуси голосним ґелґотанням видали його схованку таким чином зрадивши Мартіна. Звідси й кулінарний символ свята - печена гуска.

У давні часи День святого Мартина позначав офіційне завершення сільськогосподарського року й кінець осені. 

Вважалося, що до 11 листопада поля вже повністю очищені від урожаю, а комори та льохи заповнені всім необхідним для зими. Не випадково в народі побутувала назва «мартинові засіки» (Marcinowe spichlerze), тобто період, коли господарі підбивали підсумки року і впорядковували запаси.

Цей день був вихідним для всіх, хто працював у сільському господарстві, не працювали навіть млини. 11 листопада також вважали останнім днем випасу худоби на пасовищах, після нього тварин переводили у стайні. Закривався і сезон полювання та рибальства, адже природа переходила у зимовий ритм.

Як святкують у різних країнах

І, як то часто буває з релігійними святами, День святого Мартіна став прикладом дивовижної європейської мозаїки, адже одна дата має десятки місцевих відтінків.

Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія

Увечері вулицями рухаються ходи з ліхтариками (Martinsumzug). Діти несуть зроблені власноруч паперові ліхтарики, співають короткі пісні про Мартина, інколи розігрують невеликі сценки про милосердя. 

У багатьох містах попереду ходи їде вершник у червоному плащі, саме він і є уособленням святого.

Польща

Головним центром святкування стає місто Познань, де черги до кондитерських шикуються за знаменитими “рогалями Святого Мартина” - круасанами з білим маком, родзинками й горіхами. 

До речі, це офіційно запатентована регіональна випічка.

Франція

У Турі, де Мартін був єпископом, день проходить більш релігійно: літургії, малі процесії, спільні обіди. І звісно ж не обійдеться на столі і без традиційної страви свята - печеної гуски.

Португалія

Тут 11 листопада відзначається Dia de São Martinho. На вулицях смажать каштани, а до столу подають молоде вино. Атмосфера нагадує невеликі осінні фестивалі.

Італія, Іспанія, Литва, Бельгія, Нідерланди

Тут святкування залежить від регіону, але ви з легкістю можете потрапити і на паради, і святкові ярмарки, у школах традиційно ставлять вистави, і скрізь можна побачити випічку у формі гуски та різдвяні пряники. У Литві зазвичай печуть медові тістечка та готують сезонні пироги.

Що їдять на День святого Мартіна

Кулінарна традиція наголошує на теплі та сезонності:

• Запечена гуска або качка з червоною капустою та кльоцками
• Випічка у формі чоловічків з люлькою, Weckmann (Німеччина)
• «Рогалі святого Мартина» (Польща)
• Смажені каштани та молоде вино (Португалія, Італія, Франція)
• Осінні пироги, медові пряники (Литва, Центральна Європа)

Чи є 11 листопада вихідним?

Попри масштаб традиції, у більшості європейських країн це звичайний робочий день.
Магазини, офіси та школи працюють у звичному режимі.

Невеликі винятки можливі:

• у католицьких кантонах Швейцарії,
• окремих регіонах Німеччини (Баварія, Саарланд),
• муніципалітетах із сильними місцевими традиціями.

Але загалом свято залишається культурним, а не державним.

Що цікаво, День святого Мартіна пережив століття саме тому, що він не прив’язаний ні до політики, ні до великих церковних реформ. Здебільшого це свято про маленькі прояви доброти, про тепле світло в темні дні, про просту їжу та прогулянки з ліхтариками, які об’єднують родини й громади. І головне - відпочинок перед новим обертом колеса року.