Переїхати до Іспанії й жити не коштом місцевої зарплати, а з накопичень, пенсії, інвестицій або доходу від оренди в іншій країні для багатьох іноземців виглядає як спокійний і цілком зрозумілий сценарій. Особливо якщо йдеться про візу без права на роботу, наприклад No Lucrativa, яку часто обирають люди з пасивним доходом або фінансовою подушкою.
Але саме тут часто виникає небезпечна помилка. Багато хто вважає: якщо в Іспанії немає трудового контракту, зарплати від іспанського роботодавця чи власного бізнесу, то й податків у країні бути не може. Насправді іспанська податкова система дивиться не лише на те, чи працює людина. Вона насамперед дивиться на те, чи стала людина податковим резидентом Іспанії. І якщо відповідь — так, то звітувати може знадобитися не тільки про доходи в Іспанії, а й про гроші, майно та активи за її межами.
Читайте також: Українцям в Іспанії пояснили, у яких випадках треба декларувати доходи
Як Іспанія визначає податкового резидента
В Іспанії податкові обов’язки залежать не від того, чи має людина роботу, а від її податкового статусу. Найвідоміший критерій — перебування в країні понад 183 дні протягом календарного року.
Тобто якщо людина фактично живе в Іспанії більшу частину року, вона може вважатися податковим резидентом. І тоді іспанська Agencia Tributaria — податкова служба — розглядатиме її як платника податків в Іспанії.
Є й інший важливий критерій — центр економічних інтересів. Якщо основне життя, сім’я, фінансові рішення або управління активами фактично пов’язані з Іспанією, податкова теж може поставити питання про резидентство.
Саме тому формула «я тут не працюю, отже, нічого не винен податковій» в Іспанії не працює.
Що означає податкове резидентство
Якщо людина стає податковим резидентом Іспанії, вона має декларувати не лише доходи з іспанських джерел. Іспанія оподатковує світовий дохід своїх податкових резидентів.
Це означає, що податкову можуть цікавити:
- дивіденди від акцій
- відсотки за банківськими вкладами
- дохід від оренди нерухомості в Україні, Польщі, Німеччині чи будь-якій іншій країні
- пенсії
- страхові виплати
- інвестиційний дохід
- дохід від продажу активів
- інші регулярні або разові надходження за межами Іспанії
Для людини, яка живе на заощадження, це може звучати дивно, адже вона не заробляє в Іспанії. Але для податкової важливе інше питання: чи має ця людина доходи загалом і чи повинна вона як резидент Іспанії їх задекларувати.
IRPF: податок на світовий дохід
Головний податок, про який варто знати, — IRPF, тобто податок на доходи фізичних осіб. Для податкових резидентів Іспанії він стосується не тільки зарплати.
Якщо людина отримує пенсію з іншої країни, здає квартиру в оренду за кордоном, має дивіденди, проценти, інвестиційні прибутки або інші надходження, ці доходи можуть підлягати декларуванню в Іспанії.
Це не завжди означає, що з усієї суми доведеться вдруге сплатити податок у повному обсязі. Якщо між Іспанією та країною походження доходу є договір про уникнення подвійного оподаткування, уже сплачені податки можуть бути враховані.
Але важливо розуміти, що договір про уникнення подвійного оподаткування не означає, що декларацію в Іспанії можна просто не подавати. У багатьох випадках саме через декларацію й відбувається розрахунок: що вже сплачено за кордоном, що можна зарахувати і чи потрібно щось доплатити в Іспанії.
Податок на майно: коли активи теж мають значення
Окрема тема — Impuesto sobre el Patrimonio, тобто податок на майно. Він стосується не поточного доходу, а вартості активів.
До таких активів можуть входити нерухомість, банківські рахунки, інвестиції, цінні папери, частки в компаніях та інше майно. Для податкових резидентів Іспанії важливими можуть бути активи не лише в Іспанії, а й за кордоном.
За загальним державним правилом мінімум, з якого виникає обов’язок щодо податку на майно, становить 700 000 євро. Основне житло може мати окреме звільнення до 300 000 євро. Але в Іспанії багато залежить від автономної спільноти, тож самі регіони можуть встановлювати власні пільги, ставки або особливості застосування податку.
Тому одна й та сама людина з однаковим майновим станом може мати різні податкові наслідки залежно від того, де саме живе — у Валенсії, Каталонії, Андалусії, Мадриді чи іншій автономній спільноті.
Modelo 720: декларація про активи за кордоном
Ще одна форма, про яку часто дізнаються запізно — Modelo 720. Це інформаційна декларація про активи за межами Іспанії.
Її мають подавати податкові резиденти Іспанії, якщо вартість певних категорій закордонних активів перевищує 50 000 євро. Йдеться, зокрема, про банківські рахунки, нерухомість, цінні папери, страхові продукти та інші права або активи за кордоном.
Важливо: Modelo 720 сама по собі не є податком. Це інформаційна форма. Але її неподання, подання із запізненням або помилками може призвести до штрафів.
Саме тут багато іноземців потрапляють у пастку. Вони можуть не мати доходу в Іспанії, не працювати, не вести бізнес, але мати квартиру в іншій країні, рахунок у банку або інвестиційний портфель. І якщо вони стали податковими резидентами Іспанії, ці активи можуть потребувати декларування.
Читайте також: Українка з Валенсії продає авторські прикраси у 35 країнах: історія бренду YASKRAVA
Чому віза No Lucrativa не звільняє від податків
No Lucrativa — це віза або резиденція без права на роботу в Іспанії. Її отримують люди, які можуть підтвердити достатні кошти для проживання без працевлаштування в країні.
Але відсутність права на роботу не означає відсутності податкових обов’язків. Навпаки: якщо людина живе в Іспанії більшу частину року за No Lucrativa, вона з високою ймовірністю може стати податковим резидентом.
Тобто логіка така: міграційно людина підтверджує, що має достатньо коштів для життя. Податкова Іспанії може поцікавитися, звідки ці кошти, чи є регулярні доходи, чи є активи за кордоном і чи подано необхідні декларації.
Для податкової взагалі не має значення, що людина «не працює». Важливо, чи вона живе в Іспанії, чи має доходи та активи, і чи виконала обов’язки резидента.
Найпоширеніші помилки незайнятих резидентів
1. Думати, що податки стосуються лише зарплати
Податки в Іспанії можуть стосуватися не тільки зарплати. Пенсія, оренда квартири в іншій країні, дивіденди, проценти в банку або прибуток від інвестицій — усе це може бути доходом, який потрібно декларувати.
2. Не рахувати дні перебування
Людина може не планувати ставати податковим резидентом, але фактично провести в Іспанії понад 183 дні на рік. Для податкової це вже може бути достатнім аргументом.
Важливо рахувати не «приблизно», а календарно: в’їзди, виїзди, короткі поїздки, повернення, тривалість перебування в інших країнах.
3. Не подавати IRPF, бо «доходів в Іспанії немає»
Відсутність доходів саме в Іспанії не завжди означає відсутність обов’язку подати декларацію. Якщо людина є податковим резидентом і має доходи з-за кордону, питання декларування все одно може виникнути.
4. Ігнорувати Modelo 720
Modelo 720 часто сприймають як щось для дуже заможних людей. Але поріг у 50 000 євро за категорією активів може стосуватися значно ширшого кола резидентів: власників нерухомості за кордоном, банківських заощаджень, інвестиційних рахунків або цінних паперів.
5. Сподіватися, що договір про уникнення подвійного оподаткування все вирішить автоматично
Такі договори справді важливі, але вони не скасовують потреби розібратися з деклараціями. Часто податок, сплачений в іншій країні, можна врахувати, але для цього все одно треба правильно показати дохід в Іспанії.
6. Згадати про податки лише під час продовження ВНП
Під час продовження резиденції міграційні органи можуть звертати увагу на те, чи людина виконувала свої зобов’язання в Іспанії. Якщо резидент кілька років жив у країні, але не подавав декларації там, де це було потрібно, це може створити проблеми.
Особливо уважними варто бути тим, хто продовжує No Lucrativa або планує подаватися на довгострокову резиденцію.
Як податкова може дізнатися про доходи та активи
Сучасні податкові системи давно не працюють лише за принципом «що людина сама розповіла, те й відомо».
Іспанія бере участь в міжнародному обміні фінансовою інформацією, а банки та фінансові установи в різних країнах передають дані відповідно до міжнародних правил.
Тому рахунок за кордоном, інвестиційний портфель або регулярні надходження не завжди залишаються «невидимими». Особливо якщо людина вже живе в Іспанії, користується місцевими документами, банківською системою, орендує житло або оформлює резиденцію.
Що варто зробити, якщо ви живете в Іспанії на заощадження
Передусім варто визначити свій податковий статус. Не за відчуттям, а за фактами: скільки днів ви перебували в Іспанії протягом календарного року, де ваш основний центр життя, де розташовані ключові економічні інтереси.
Далі варто зібрати інформацію про всі доходи: пенсії, оренду, дивіденди, відсотки, інвестиції, разові продажі активів. Окремо потрібно оцінити активи за кордоном: рахунки, нерухомість, цінні папери, корпоративні частки.
Якщо суми суттєві або структура доходів складна, краще звернутися до податкового консультанта в Іспанії. Особливо якщо ви живете за No Lucrativa, плануєте продовження ВНП, маєте нерухомість в іншій країні або отримуєте дохід з кількох джерел.