Для багатьох українців, які після початку повномасштабної війни опинилися в Німеччині, податкове питання довго залишалося не на першому плані. Спочатку були документи, житло, школа для дітей, робота, мова й адаптація. Але з часом все частіше хвилює питання податків, а саме де людина має сплачувати податки — в Україні, у Німеччині чи в обох країнах.

Станом на травень 2026 року між Україною та Федеративною Республікою Німеччина діє угода про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи та майно. 

Саме ця угода визначає, яка країна має право оподатковувати певний тип доходу та як уникнути ситуації, коли один і той самий дохід може оподатковуватися двічі.

Важливо одразу уточнити, що угода не означає, що податки можна не платити взагалі. 

Вона також не означає, що статус тимчасового захисту автоматично звільняє від податкових правил Німеччини. Її завдання трохи інше, а саме розподілити право оподаткування між двома державами та дати механізм зарахування податку, вже сплаченого за кордоном.

Чому взагалі виникає подвійне оподаткування

Подвійне оподаткування виникає тоді, коли один і той самий дохід потенційно може цікавити дві податкові системи одночасно.

Наприклад, людина живе в Німеччині, але продовжує працювати на українського роботодавця. Або отримує дохід як ФОП з українськими клієнтами, але фактично виконує роботу з Берліна, Гамбурга чи Мюнхена. Або здає квартиру в Україні, хоча сама вже кілька років проживає в Німеччині.

У таких ситуаціях ключове питання не в громадянстві, а в трьох речах:

- де людина є податковим резидентом

- де фактично виникає дохід

- який саме це дохід — зарплата, підприємницький прибуток, оренда, дивіденди, пенсія чи інші виплати.

Податкове резидентство: головне питання для українців у Німеччині

Якщо людина проживає або має звичайне місце перебування в Німеччині, німецьке законодавство може вважати її особою з необмеженим податковим обов’язком. Це означає, що в Німеччині може оподатковуватися не лише дохід з німецьких джерел, а й, у певних випадках, світовий дохід людини.

На практиці часто згадують правило 183 днів, але це не єдине, на що треба звертати увагу.

Правило важливе, зокрема, для доходів від роботи за наймом, але податкове резидентство може оцінюватися ширше: постійне житло, центр життєвих інтересів, родина, звичне місце проживання та економічні зв’язки. Пояснювали на прикладі Іспанії тут.

Якщо Україна і Німеччина одночасно можуть вважати людину своїм податковим резидентом, застосовується так зване tie-breaker rule — правило “вирішального критерію” з угоди. 

Тоді дивляться, де людина має постійне житло, де розташований центр її життєвих інтересів, де вона зазвичай проживає, а в складніших випадках, діють, інші критерії.

Зарплата від української компанії

Одна з найпоширеніших ситуацій для українців у Німеччині, стосується того, що людина продовжує працювати на українського роботодавця, отримує зарплату на український рахунок, але фактично виконує роботу з Німеччини.

Сам факт, що роботодавець український, не завжди означає, що податки мають залишатися лише в Україні. Для трудового доходу важливо, де фізично виконується робота.

Якщо людина проживає в Німеччині, вона може вважатися податковим резидентом Німеччини. У такому випадку дохід від роботи за наймом підлягає оподаткуванню в Німеччині. Якщо ж робота фактично виконується в Німеччині тривалий час, це додатково підсилює податковий зв’язок із Німеччиною.

Інакше кажучи, для податкової важливо не лише те, звідки приходять гроші, а й де саме людина виконує роботу і скільки часу перебуває в країні.

Це не означає, що всі українці з першого дня перебування в Німеччині автоматично мають складну податкову проблему. Але якщо людина живе там довго, працює дистанційно і продовжує отримувати дохід з України, питання німецького декларування краще не відкладати.

ФОП і самозайнятість

Для українських ФОПів ситуація ще складніша. Український ФОП може залишатися зареєстрованим в Україні, сплачувати єдиний податок, подавати звітність і отримувати оплату від українських або іноземних клієнтів. 

Але якщо фактично він живе й працює з Німеччини, німецька податкова може розглядати такий дохід в межах своїх правил.

Угода між Україною та Німеччиною розрізняє підприємницький прибуток і незалежні особисті послуги. Для бізнес-прибутку важливим є питання постійного представництва: прибуток підприємства однієї держави зазвичай оподатковується лише в цій державі, якщо воно не веде діяльність в іншій державі через постійне представництво.

Для незалежних особистих послуг, наприклад, професійної, творчої, освітньої, консультаційної чи іншої самостійної діяльності — угода передбачає іншу логіку: дохід може оподатковуватися в іншій державі, якщо там є фіксована база для виконання такої діяльності.

Тобто це означає, що деякі самостійні професійні доходи можуть оподатковуватися не лише в країні вашого резидентства, а й у тій країні, де ви фактично маєте “робочу опору” — тобто постійну базу для діяльності. Якщо ще простіше, то “фіксована база” це не просто адреса реєстрації ФОП чи місце, де зареєстрований клієнт. Це радше реальне, постійне місце, звідки ви регулярно ведете свою діяльність: офіс, кабінет, майстерня, постійне робоче місце або інша стабільна база для надання послуг.

Саме тому український ФОП у Німеччині це не ситуація для універсальної поради. Тут має значення і де людина фактично працює, чи має вона офіс або стабільне робоче місце, хто її клієнти, як укладені договори, де вона є податковим резидентом і чи продовжує виконувати українські ФОП-зобов’язання.

Найбільший ризик тут у тому, що Україна й Німеччина рахують податки за різною логікою. В Україні ФОП може сплачувати спрощений податок, а в Німеччині дохід може розглядатися як дохід самозайнятої особи або підприємницький дохід із зовсім іншими правилами обліку, витрат і декларацій.

Оренда квартири в Україні

Ще один цікавий приклад стосується оренди. Якщо українець живе в Німеччині, але здає квартиру в Україні, такий дохід зазвичай залишається пов’язаним саме з Україною. За угодою дохід від нерухомого майна може оподатковуватися в тій державі, де це майно розташоване. Це стосується і доходу від прямого використання майна, і доходу від його здавання в оренду.

Тобто якщо квартира розташована в Києві, Львові, Дніпрі чи Одесі, Україна зазвичай має право оподаткувати орендний дохід. 

Але якщо власник уже є податковим резидентом Німеччини, цей дохід може також мати значення для німецької декларації, наприклад, через механізм звільнення або зарахування, залежно від конкретної ситуації.

Практично це означає, що договір оренди, підтвердження отриманих платежів і документи про сплату податку в Україні краще зберігати. Але для Німеччини важливим може бути не лише сам факт сплати, а й те, як цей дохід відображений у декларації.

Дивіденди

Дивіденди ще один тип доходу, де часто виникає подвійне оподаткування. За угодою дивіденди, які компанія з однієї держави виплачує резиденту іншої держави, можуть оподатковуватися в державі резидентства отримувача. Але держава, де розташована компанія, що виплачує дивіденди, також може утримати податок у межах, передбачених угодою.

Для фізичних осіб зазвичай актуальним є оподаткування в межах, визначених конвенцією, але конкретний розрахунок залежить від країни джерела, резидентства отримувача, статусу бенефіціарного власника та правил застосування угоди.

Дивіденди зазвичай не зникають з оподаткування повністю. Але угода має не допустити ситуації, коли одна й та сама сума оподатковується двічі без урахування вже сплаченого податку.

Як зарахувати податок, сплачений у Німеччині

Якщо українець залишається податковим резидентом України або має зобов’язання декларувати іноземний дохід в Україні, податок, сплачений у Німеччині, може бути зарахований в Україні. Але для цього потрібні документи.

ДПС України зазначає, що для права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник має отримати від державного органу країни, де отримано дохід, довідку про суму сплаченого податку та про базу або об’єкт оподаткування. Також податкова наголошує, що сума зарахування не може перевищувати суму українського податку, розрахованого з такого доходу.

Читайте також: Повернення податків за рік у Німеччині: як порахувати, скільки вам належить?

Окремий важливий нюанс полягає також у тому, що річне податкове зобов’язання з військового збору не зменшується на суму податків, сплачених за кордоном. Тобто навіть якщо ПДФО можна частково або повністю перекрити іноземним податком, з військовим збором ситуація може бути іншою.

Найпоширеніші сценарії

Що робити українцям у Німеччині на практиці

Перший крок звучить банально, але треба визначити своє податкове резидентство. Не формально “я громадянин України”, а фактично: де ви живете, де ваша родина, житло, робота, основні економічні та особисті зв’язки.

Другий крок — розкласти доходи за типами. Зарплата, ФОП-дохід, оренда, дивіденди, пенсія, інвестиційний прибуток. Бо кожен з них це різні податкові сценарії і для кожного діють окремі правила.

Читайте також: Повернення податків для українців, які працюють за кордоном: що потрібно знати

Третій крок — зібрати документи. Якщо податок уже сплачений у Німеччині й ви хочете зарахувати його в Україні, потрібна офіційна довідка від німецького податкового органу про суму сплаченого податку та базу оподаткування. Якщо є дохід від оренди в Україні — варто мати договір, підтвердження платежів і сплати податку. Якщо це зарплата — трудовий договір, payslip, довідки від роботодавця, підтвердження місця виконання роботи.

І останній, четвертий крок — не чекати листа від податкової. Якщо ви вже кілька років живете в Німеччині, працюєте дистанційно або маєте доходи в обох країнах, краще проконсультуватися з податковим консультантом до подання декларації, а не після отримання вимоги чи штрафу.