Фразу "не варто плутати туризм з еміграцією", мабуть, кожен релокант неодноразово перевірив на собі й переконався, що між цими поняттями іноді пролягає прірва. Проте є чимало людей, які часто перебуваючи за межами України, немов у скарбничку складають не тільки враження, а й певний досвід, і лайфхаки на майбутнє.
Українські митці попри складнощі сьогодення продовжують гастролювати, поширюючі вітчизняну культуру країнами світу. Сьогодні про своє внутрішнє бачення, очікування та реальність ексклюзивно для Relocate розповіли актори Театру антрепризи і комедії Остап Ступка і Катерина Кістень.
Остап Ступка: "Найдорожче для мене — людське спілкування"
- Чи є у вас акторський «лайфхак» для швидкої адаптації у новому середовищі?
За час своєї акторської кар'єри я мав змогу випробувати безліч методів адаптації до різних середовищ. Найефективніше для мене працює "магічна, акторська кнопка". Актори звикли швидко входити в різні ролі, вивчати нові характери та обставини, за потреби сприймати середовище, як сцену, де потрібно знайти своє місце. Моя "кнопка" знаходиться десь глибоко у підсвідомості. "Натискаючи" на неї, я вбираю атмосферу навколо, помічаю найдрібніші деталі – поведінку людей, мову, гумор. Це допомагає мені легко адаптуватися, відкриватися новому та почуватися комфортно будь-де.
- Що завжди у вашій валізі, коли ви їдете на гастролі?
Незамінна річ, що лежить у будь-якій моїй валізі під час гастролей, це текст ролі. Навіть якщо я вже добре знаю матеріал, завжди переглядаю його, щоб краще відчути свого персонажа, можливо віднайти нові нюанси або просто ще раз все згадати. Під час дороги є купа часу, щоб поміркувати над репліками, емоціями та сенсами. Це допомагає мені налаштуватися на виступ та інколи створює нового персонажа.
- Що виявилося значно дорожчим (або дешевшим), ніж ви очікували?
Найдорожчим для мене завжди і всюди є людське спілкування. Знайомства, розмови – усе це потребує не тільки часу, а й енергії. Це значно сильніше відчувається на відстані від дому. Проте варто розуміти, що саме справжнє спілкування відкриває двері до глибшого розуміння культури, людей і самого себе. Перебуваючи в Європі, я зрозумів, як сильно ціную щирість та відкритість місцевих жителів.
Катерина Кістень: "Дім — завжди в серці, не бійтесь втратити його"
- Чи є у вас акторський «лайфхак» для швидкої адаптації у новому середовищі?
Мій головний лайфхак адаптації – щиро полюбити нове місце й почати його досліджувати. Це як роман із цікавою людиною: відкриваєшся сам і Спілкування – ключ до адаптації. Не треба вигадувати велосипед, краще швидко збирати інформацію та взаємодіяти з місцевими й українцями. Це допоможе зрозуміти життя з обох сторін – тих, хто тут давно, і тих, хто лише відкриває для себе це місце.
Я помітила: ті, хто живуть у постійних порівняннях із домом, рідко задоволені. Вони шукають знайоме, не знаходять і розчаровуються. А ті, хто адаптувалися, активно досліджують, захоплюються новим місцем і легко стають частиною спільноти. А дім – завжди в серці, тож не бійтеся втратити його, відкриваючи для себе новий світ.
- Що завжди у вашій валізі, коли ви їдете на гастролі?
Це болісне питання для мене. Все життя я борюсь за мінімалізм у валізі, але поки без успіху. Складається враження, що я беру із собою дім. Головна річ у моїй валізі – ручні ваги, бо контроль в аеропорту для мене завжди є стресом.
Я беру одяг на всі погодні умови, велику пляшку води та їжу – дотримуюся режиму і не хочу залежати від обставин. В аптечці тепер Косметика – лише в мініформаті: пробники крему, шампуню, парфумів, дитячі розміри лаку та пінки для волосся. Але навіть це – «пакован»!
- надувна подушка, адже автобус – це «вічність»;
- подарунки – це моя давня традиція ще з 12 років, коли були мої перші гастролі). З України – смаколики друзям, із закордону – гостинці рідним. Половина ваги валізи – це скарби! І ось тут межа завжди розмита – не відомо скільки ще наберу, перш ніж зупинюся.
- Що виявилося значно дорожчим (або дешевшим), ніж ви очікували?
Тут дуже дорогий транспорт. Наприклад, Швеція, де річний проїзний коштує близько 45 500 грн. Якби я платила за кожну поїздку, не змогла б побачити й половини міста. Але у Стокгольмі українці мають безкоштовний проїзд – достатньо показати паспорт. Таку підтримку я зустрічала Продукти теж недешеві, але шведи активно підтримують переробку. Продукти з кінцевим терміном придатності віддають у Matmissionen, де їх продають зі знижками. Це зменшує харчові відходи та допомагає малозабезпеченим. А ще є кафе, які готують страви з того, що надійшло цього дня – креативний підхід і жодних втрат.
