Чи можна полюбити нову країну за два роки? 🧐 Спойлер: все залежить від настрою та кількості оптимізму у вашому запасі. Мій роман із Нідерландами почався не так вже й солодко. Все було "не те і не так" – ні погода, ні їжа, ні навіть канали (хоча, чесно, канали я таки зацінила). Постійне порівняння з Україною мене просто з'їдало. "А от у нас вдома..." – це була моя мантра, яка не давала жодних шансів на інтеграцію. 🤦♀️
Але знаєте, що я подумала, коли сюди приїхала? "Три місяці, і я назад!" Так, уявляла собі короткострокову поїздку, потім знову вернусь додому, до улюблених справ і людей. Але реальність така: вже минуло дев'ять місяців, а я ще тут. Знаєте це відчуття, коли ви поставили життя на паузу, але та пауза тримає вже надто довго? Так ось, це про мене.
Моєму наївному "це скоро закінчиться" швидко настав кінець. А навколо мене всі ці люди, які вже обожнюють нову країну, планують своє життя тут, і... мене це злило. 😤 Вони говорять про майбутнє з таким захватом, а я жила в режимі "не знаю, як далі, але знаю, як більше не хочу". І ось це стало початком нової історії.
Що ж я зробила? Почала вчити англійську, розійшлась із хлопцем, змінила роботу й навіть завела TikTok. Ось так я почала відкривати для себе країни, не як вимушена мігрантка, а як людина, яка намагається знайти новий сенс. Півтора року минуло, а я все ще тут. І, хоча мої дії показують, що я, мабуть, готова планувати майбутнє, в глибині душі все ще немає цього чіткого "так, хочу залишитись". 🤷♀️
А як у вас з адаптацією в новій країні? Вже полюбили нове місце чи ще на паузі?
