Барселона. Липень 2023-го. У місті, де хвилі Середземного моря змагаються із шумом вулиць, шестеро людей виходять на першу спільну пробіжку. З цього ранку й починається історія українського ранерського клубу, пронизанного емоціями та ностальгією.

У найгучнішому місті Іспанії вони знаходять свій спосіб втекти від шуму – і водночас допомагають співвітчизникам не почуватися самотніми в мегаполісі. Цей клуб – про людей, і саме в цій розмові для Relocate.to ви дізнаєтеся, чому.

Наша гостя сьогодні – Ліза, співініціаторка Ukrainian Runners in Barcelona. Разом із Льошею Купіним, вони заклали фундамент цієї спільноти. Ліза родом із Харкова, уже три роки живе в Барселоні, працює в sales та у вільний час розбудовує URB разом зі своєю dкомандою – Марією, Уляною, Женею та Лізою, які допомагають організовувати великі івенти й тримати ком’юніті живим і постійно в русі! 
 

Хто стоїть за URB?
 

Ліза: Ukrainian Runners in Barcelona – це спільнота, яка народилася «від людей і для людей». Вона з’явилася два з половиною роки тому, коли кілька незнайомих між собою активістів випадково опинилися в одному місці у правильний час і усвідомили одну спільну проблему: ми всі жили в новій країні, працювали, будували життя, але кожен з нас був страшенно самотнім. Не було середовища, яке могло б підтримати, об’єднати й дати відчуття спільності.
Тоді й виникла ідея збирати українців навколо спорту. Ми вирішили проводити щосуботи пробіжки солідарності з прапорами, а після – пити каву й нетворкитись. Так усе й почалося.

Також хочу підкреслити, що URB – це в першу чергу люди. Спільнота існує лише тому, що є ті, хто проактивно бере відповідальність і створює рух своїми руками. У нас є напрямки, які стали надзвичайно живими саме завдяки таким людям. Наприклад, шахова гілка – це повністю заслуга Оленки, яка щотижня збирає людей, створює теплу атмосферу, підтримує новачків і робить так, щоб шахи стали стабільною та дуже улюбленою активністю в URB.
Те саме стосується волейболу. Це команда людей, які просто взяли і купили сітку за власний кошт, почали збирати учасників і буквально створили традицію: щовихідних на одному з пляжів Барселони стоїть волейбольна сітка з українським прапором і звучить сміх нашої команди. Це чиста ініціатива людей, які захотіли – і зробили.
Звісно, я хочу висвітлити нашу «невидиму армію» волонтерів: тих, хто готує смаколики для благодійних івентів, тих, хто проводить у себе вдома вечері, тих, хто модерують чати, слідкують за порядком, блокують спам і допомагають новим учасникам адаптуватися. Це люди, які не завжди на фото, але без яких URB просто не існував би

Спільнота – це не організація й не команда з посадами. Це люди, які вкладають свій час, енергію, тепло й проактивність. І саме завдяки цим людям кожна гілка URB живе, росте та надихає.
 

Чому саме біг?
 

Ліза: Це сталося органічно: правильні люди – у правильний час. Ми самі любимо бігати, бо це чудовий спосіб розвантажити голову й познайомитися з новими людьми.
URB виник у 2023 році, коли бігові клуби тільки-но починали ставати популярними. Кожен шукав, чим відрізнятися, а наша UVP лежала на поверхні: донати, українські прапори та awarness. У світі, де медіа все менше говорять про війну, навіть маленька дія – пробіжка з прапором – нагадує людям, що війна триває. Часто іноземці після пробіжки заходять у новини й дізнаються, що ситуація досі критична. На нашу першу пробіжку прийшло 6 людей. Уже тоді долучилися іноземці — сьогодні їх 15–20% від усіх учасників. Вони приходять на івенти, донатять і підтримують нас інформаційно. Це безцінно.
 

Коли та як виникла ідея URB?
 

Ліза: Усе почалося в липні 2023 року.
Ми зібрали першу пробіжку на 6 людей, створили чат і почали бігати щосуботи. Зрозуміли, що біг – не для всіх, тому додали хайки, падел та інші активності, але пробіжка лишалася нашим серцем.
Далі – Instagram, перші колаборації, медіа, волейбол, шахи, футбол. І ось ми вже святкуємо два роки! Наші цілі з першого дня залишаються незмінними – згуртувати українців та українських супортерів за кордоном та робити максимум можливого для підтримки України. 

Кожен наш івент пронизаний цими сенсами. Ми збираємо людей, які підтримують одне одного у важкий час, і збираємо донати для ЗСУ. Заходи URB вже зібрали тисячі євро. 
Ми робимо це для тих, завдяки кому живемо.
 

Як виглядала перша пробіжка?
 

Ліза: На першу пробіжку прийшло всього 6 людей – і п’ятеро з них досі з нами. Це була дуже жива, тепла зустріч: без маршруту, без плану, просто спонтанний біг і знайомства на ходу. Після ми зайшли в маленький каталонський бар на каву, говорили про життя в Барселоні, про Україну, про те, як кожному з нас бракувало саме такого кола.

Я добре пам’ятаю це відчуття: ніби вперше з’явилася можливість бути поруч із «своїми», з людьми, які розуміють із півслова. Компанія була абсолютно різною, і саме в цьому була магія – різні історії, різні характери, але одна потреба в спільноті.
Після тієї суботи ми зрозуміли, що маємо продовжувати. Що в цьому є сенс, і що навіть із маленької зустрічі може вирости велика історія. І сьогодні, дивлячись на те, де ми зараз, я досі згадую ту першу пробіжку з особливою теплотою.
 

Коли зрозуміли, що це вже рух із місією?
 

Ліза: Думаю, ми приходимо до цього з кожним івентом. Із самого початку ми хотіли аби URB був не просто черговим біговим клубом. Із першого дня ми розуміли для чого ми це робимо, проте, чесно кажучи,  якщо б у 2023 мені сказали що з нашої з Олексієм ідеї вийде щось настільки масштабне, я б ніколи не повірила. А зараз URB – це проєкт , яким я найбільше пишаюся в своєму житті. З кожним наступним івентом впевнююсь, що ми рухаємося в правильному напрямку. 
 

Якою є ваша спільнота зараз?
 

Ліза: URB вже давно вийшов за межі просто бігового клубу. Тому ми працюємо одразу з кількома каналами комунікації, та кожен із них виконує свою конкретну функцію.
Telegram – наш основний канал, в якому є близько 3к учасників.Тут публікуємо всі великі анонси та новини. Є окремі гілки за інтересами: біг, падел, шахи, волейбол. Учасники використовують чат навіть для побутових речей: знайти житло, продати щось, попросити пораду чи знайти компанію на каву. Телеграм найбільш ресурсний з точки зору модерації, однак він створює саме те відчуття спільноти, яке для нас важливе.
Instagram – наша візитівка. Тут показуємо URB зовні: фото з івентів, короткі звіти, контент із пробіжок, інформацію про колаборації та донати. Через Instagram найчастіше виходять бренди й потенційні партнери, тому важливо підтримувати його якість і регулярність. Скоро ми будемо святкувати 3к підписників – це одна з цілей на перше півріччя нового року.
WhatsApp – канал для іноземних учасників. Ми використовуємо його для дублювання анонсів англійською. Охоплення там невеликі, але саме завдяки цьому каналу до нас приєднуються люди, які не говорять українською. Це дозволяє URB залишатися відкритим і мультикультурним! 

Також хочемо підсвітити, що ми присутні не лише в Барселоні!
Льоша був серед тих, хто запускав URB разом зі мною в Барселоні. Коли він переїхав до Лондона, ми просто продовжили рух тут, а він – там. Однак найцікавіше, що для нього URB не закінчився з переїздом.
Під час своїх подорожей Льоша почав збирати маленькі ком’юніті-ранси для українців у різних містах. Так у нас з’явилися пробіжки в Лісабоні, Мальме й навіть у Парижі – не як офіційні івенти, а як теплі міні-зустрічі людей, які хотіли трішечки URB у себе вдома.
А в Лондоні Льоша створив власний клуб – Kvitka RC. Нещодавно вони приїжджали до Барселони, і ми зробили спільну пробіжку.
Для нас це один із найкращих прикладів того, як URB природно розлітається по різних містах – без великих планів і масштабних запусків, просто завдяки людям, які несуть цей вайб далі!
 

Чи має спільнота негласні правила й ритуали?
 

Ліза: Правила з розряду бази: взаємопідтримка, повага, допомога. Все це українською мовою, без переходу на особистості. Щирість і прозорість в усьому. Конструктивна критика: ми не народилися зі знанням коммьюніті менеджменту, хочеш змінити - запропонуй рішення. 
Щодо ритуалів – їх дійсно багато. Один із найулюбленіших – клубні атрибути, які учасники отримують за активність. Найвідоміший – синій браслет із написом Ukrainian Runners in Barcelona. Це дрібничка, але вона об’єднує. Я, наприклад, ношу його навіть із вечірньою сукнею, бо це про приналежність і про людей, які стоять за цим клубом! 
Щороку ми проводимо благодійні вечері вдома в учасників спільноти. Це дуже теплі формати, де всі готують, спілкуються й донатять. Остання вечеря зібрала 26 тисяч гривень, і завдяки цьому ми закрили два збори для наших учасників на фронті.
Є і наші «канонічні» івенти – це День Незалежності, річниця повномасштабного вторгнення, та день народження клубу. У ці дні ми намагаємось зібрати максимум людей, об’єднати всі напрямки – бігунів, шахістів, волейболістів, нових учасників, старожилів – і створити подію, яка має і сенс, і емоцію, і спільну дію для України! 
 

Коли вперше вирішили поєднати біг із фандрейзингом?
 

Ліза: Благодійність з’явилася в URB буквально в перший рік існування. Нашим першим форматом був невеличкий ярмарок смаколиків після пробіжки. Учасники самі готували, купували інгредієнти за власний кошт, а все продавалося за донати. Спочатку ми збирали на збори друзів і знайомих військових, але дуже швидко вийшли за ці межі.
Потім ми запартнерилися з фондом «Гуркіт», і вони почали надсилати нам лоти для благодійних аукціонів – від мерчу до ексклюзивних речей, які приносили хороший результат.
З часом форматів ставало дедалі більше: вечері, пробіжки з номерками, пікніки, барахолки, внутрішні міні-аукціони. Ми постійно експериментуємо, але ціль у всіх активностях одна - робити все від нас можливе для того аби підтримувати державу перебуваючи за тисячі кілометрів.

За два роки URB зібрав понад 30 000 € на потреби України.
Маємо й свої рекорди: барахолка – приблизно 3 000 €; Urban Picnic – 4 000 € та 300 учасників.
 

Як обираєте благодійні ініціативи?
 

Ліза: Ми працюємо з фондами «Гуркіт» та «Лотус» – у нас ідеальний збіг цінностей. Ми особисто знаємо засновників, стежимо за їхніми звітами, проєктами, та прозорістю.

Найкраща винагорода – отримувати відео-вдячності від військових, яким ми допомогли придбати дрон чи авто.
Тематичні забіги – мої улюблені івенти. Підготовка до них починається щонайменше за місяць: обговорюємо локацію, логістику, ключові меседжі, атмосферу. Частина рішень народжується за кавою, частина – у чатах і на дзвінках. Це завжди командна робота.
Забіг до Дня Незалежності вже другий рік проходить під брендом URB і став своєрідною традицією. У 2024-му ми зробили формат 3.3 за 33 – 3,3 км за кожен рік незалежності. На старт прийшло 100 людей, і це стало нашим новим рекордом.
Цього року ми пішли далі та створили персональні номерки з іменами людей, які боролися за незалежність України. Іноземці й українці почали гуглити історії цих людей, читати про них, розпитувати одне одного. Це рішення додало івенту глибини.

Розкажіть про колаборації з кав’ярнями та брендами
 

Ліза: Спочатку ми самі стукали у двері закладів Барселони. Робили пріоритет на українських просторах, бо хотіли підтримати своїх, приводити людей після пробіжок, тим самим даючи закладу більшої видимості. 
Зараз усе змінилося – бренди та локації самі звертаються до нас. Я веду календар місць, де ми робимо пост-ран каву, і щотижня додаю щось нове. Дуже приємно, що ми допомагаємо бізнесам, а вони допомагають нам відкривати для спільноти нові куточки міста, де смачно, затишно і комфортно. Зараз помічаємо таку тенденцію: багато українських брендів заходять на іспанський ринок – це і кава “Foundation”, батончики “Fizi”, не кажучи вже про нову пошту і т.д. З такими брендами у нас моментально стається метч, бо як спортивне коммьюніті ми дуже відкриті до співпраці з тими, хто відповідає нашим цінностям. 
 

Які цілі URB на 2026 рік?
 

Ліза: Наші плани на найближчий рік дуже конкретні: зібрати ще щонайменше 10 000 € донатів; знайти нові формати івентів, які залучатимуть різні групи учасників; розширити панель активностей – від спорту до більш спокійних, соціальних подій; долучати більше ініціативних людей до організації, щоб URB ріс разом із ком’юніті; вийти на колаборацію з брендом та створити власний мерч; офіційно брати участь у спортивних заходах під брендом URB; 
Усе це абсолютно реалістично. Нам потрібні лише час, стабільність і команда, яка вже довела, що може робити великі речі! 
 

Що порадите українцям у Європі, які хочуть створити таке ж ком’юніті?
 

Ліза: Брати і робити. Так, спільнот багато, але кожна організація має свою унікальність – важливо знайти власну ідентичність і не намагатися копіювати інших! Не потрібно одразу збирати велику команду. На старті достатньо 2-3 людей, яким ви довіряєте й з якими можете розділити відповідальність. Жоден клуб не робить івент на тисячу учасників за один день. А ті, хто намагається – швидко вигорають.

Починайте повільно, давайте спільноті рости органічно. Не женіться за масштабом – женіться за якістю взаємодії та сенсом. Головне – робіть усе щиро.