Коли в березні 2022 року Євросоюз запустив механізм тимчасового захисту, ніхто не думав про 2027-й. Думали про виживання. Але війна затяглася, а разом з нею і питання, яке тепер хвилює мільйони людей: що станеться, якщо до наступного березня не вдасться легалізуватися?
Відповідь не однозначна. Масових депортацій Євросоюз не планує, адже це дуже дорого (близько 5 тисяч євро на одну особу), логістично складно й суперечить гуманітарному контексту. Але окремі країни вже зараз надсилають чіткі сигнали, що хто не встигне з легалізацією муситиме поїхати. Добровільно чи примусово.
Штрафи та заборони в'їзду до Шенгенської зони на 3–5 років є стандартною практикою для всіх нелегалів. Фізична депортація, насправді, виняток, але реальний у п'яти-шести країнах.
Де ризик найвищий: п'ять країн з реальними планами
Аналіз міграційної політики станом на початок 2026 року дозволяє виділити групу країн, де депортація після 2027-го є не лише теоретичною, а й адміністративно підготовленою.
Данія, мабуть, найпослідовніша в ЄС у питанні повернення. Країна має opt-out від спільної міграційної політики Євросоюзу і діє самостійно. Спеціальний закон діє до 17 березня 2027 року.
Вихідці з регіонів, що не перебувають під активними бойовими діями, а саме Івано-Франківської, Львівської та низки інших областей, вже зараз розглядаються як кандидати на індивідуальний притулок, а не колективний захист.
Це суттєво складніша процедура з набагато більшим відсотком відмов. Для неінтегрованих (тих, хто не має роботи й не знає мови) ризик примусового виїзду після 2027-го є цілком реальним.
Норвегія (не член ЄС, але де-факто в єдиній зоні) з 28 вересня 2024 року також припинила надавати колективний тимчасовий захист жителям «безпечних» регіонів (Львівської, Волинської та інших). Чоловіки 18–60 років і без того перебувають на індивідуальній процедурі. Офіційна риторика уряду — фокус на добровільне повернення, але підтекст зрозумілий: хто не вписується в систему, має їхати.
Читайте також: Які країни Європи можуть відмовити українським чоловікам у легалізації
Словаччина і Чехія — обидві країни підтримали позицію про можливість депортації до «безпечних третіх країн» після 2027-го (разом із Польщею та ще десятьма державами ЄС). Словаччина особливо жорстка до тих, хто має дублюючий статус в іншій країні ЄС або не виконав вимоги інтеграції. Чехія діє через механізм Lex Ukraine, але скасовує статус при виявленні паралельної реєстрації.
Латвія, Литва та Естонія — балтійські держави також обмежили захист для вихідців із регіонів, де немає активних бойових дій, і запровадили жорсткий контроль поїздок. Задокументована поїздка до росії або на окуповані території автоматично є підставою для перевірки статусу і потенційно його скасування. Тривалість дозволів три роки, після чого очікується або подовження через роботу, або виїзд.
Середній ризик: Польща та Німеччина
Польща і Німеччина — країни з найбільшими українськими громадами (близько мільйона і 1,2 мільйона осіб відповідно) займають більш поміркована позицію, але це не означає відсутності ризиків.
У Польщі PESEL UKR діє до 2027 року, після чого перехід на стандартний дозвіл є обов'язковим. Депортація передбачена за нелегальне перебування, але уряд публічно не декларує масових виселень. Водночас Польща входить до коаліції 13 країн ЄС, які підтримують можливість повернення до «безпечних» регіонів України.
Читайте також: Кінець тимчасового захисту у 2027: хто з українців втратить легальний статус
Німеччина продовжує параграф 24 автоматично до 2027-го і є найбільш послідовним прихильником гуманітарного підходу. Але після 2027-го стандартні перевірки стануть реальністю, і депортація можлива за кримінальні правопорушення або системне ухилення від інтеграції.
Де ризик мінімальний
Іспанія, Італія та Франція пропонують найбільш плавний перехід — продовження дозволів, спрощений вихід на ринок праці та риторику добровільного, а не примусового повернення. Фізична депортація в цих країнах є крайнім заходом і застосовується лише в одиничних випадках.
Зведена таблиця ризиків після 2027 року
Країна | Ризик | Підстави / Плани | Українців |
|---|---|---|---|
| Данія | Високий | Нові обмеження, перевірка інтеграції, opt-out від ЄС | ~53 тис. |
| Норвегія | Високий | TP закрито для 'безпечних' регіонів з 09.2024; фокус на повернення | Значна |
| Словаччина | Високий | Дублюючий статус, підтримка депортацій до 'безпечних' регіонів | — |
| Чехія | Високий | Lex Ukraine + перевірки; коаліція 13 країн ЄС за повернення | Велика |
| Латвія / Балтія | Високий | Обмеження за регіоном, скасування за РФ-поїздки, 3-річні дозволи | Мала |
| Польща | Середній | PESEL UKR до 2027, після — візи; підтримка повернень до 'безпечних' регіонів | ~1 млн |
| Німеччина | Середній | Авто до 2027, після — стандартні перевірки; депортація за злочини | ~1,2 млн |
| Іспанія | Низький | CREADE авто-подовження; добровільне повернення, не примусове | — |
| Італія / Франція | Низький | Авто-екстеншн; спрощений перехід на роботу | — |
Економіка депортації: чому примус це крайній захід
Примусова депортація це дорога операція. За розрахунками Єврокомісії, повернення однієї людини обходиться приймаючій державі приблизно в 5 тисяч євро: конвой, юридичний супровід, авіаперельот або наземний транспорт, адміністративне оформлення.
Читайте також: Після тимчасового захисту: як мамам з дітьми залишитися в ЄС після березня 2027 року
Саме тому ЄС просуває концепцію добровільного повернення та так звані Unity Hubs — консультаційні центри, що допомагають людям організувати виїзд самостійно. Це дешевше, м'якше й менш резонансне політично.
Але це не означає, що примусовий варіант виключено. У країнах з найвищим ризиком, особливо в Данії та Норвегії, бюрократична машина вже налаштована на перевірки та відмови. Хто не пройде фільтр, не матиме виходу.
Практичний висновок: що робити зараз
Незалежно від країни, логіка однакова: добровільний перехід на легальний статус — найкраща страховка від будь-якого ризику.
- Якщо є робота — оформіть офіційний трудовий договір. Це ключовий аргумент для будь-якої міграційної служби.
- У Данії та Норвегії — отримайте довідку ТЦК про відстрочку або непридатність до служби, якщо ви чоловік 18–60 років.
- У Балтії — не їдьте до Росії або на окуповані території. Це автоматична підстава для перевірки.
- У Литві — замініть картку до 31 грудня 2026 року.
- Скрізь — починайте перехід на національний дозвіл не пізніше середини 2026-го. Черги ростуть.
- Зверніться до УВКБ ООН або місцевого НКО — безкоштовна консультація доступна в усіх згаданих країнах.
Читайте також:
Отримуй актуальні новини та щотижневий дайджест перевіреної інформації.
