Життя за кордоном — це не лише нові можливості, інша мова чи бюрократія. Почуття ностальгії знайоме майже кожному українцю. Іноді полегшити його можуть улюблені смаки. Ті, що відчувались на бабусиній кухні чи з’являлись у студентських гуртожитках, а тепер несподівано можуть наздогнати десь на берлінському ринку або в маленькій продуктовій крамниці на мюнхенській околиці.

В Німеччині, попри віддаленість та культурні відмінності, українські товари стали частиною повсякденного життя багатьох мігрантів. Ми склали для вас добірку найпопулярніших українських продуктів, які можна знайти в різних містах.

1. Гречка — тепла згадка про дитинство

Це наче якийсь код до пам’яті. Достатньо лише відкрити упаковку й відчути знайомий запах, аби перенестись у вечірню кухню, де мама готувала гречку з маслом. У Німеччині її важко знайти в типових супермаркетах, проте в "слов’янських" або українських крамницях вона завжди є на полицях.

У Берліні, наприклад, у магазині Ukrainische Produkte Berlin (Kottbusser Damm 25) гречка — майже на вагу золота. У Мюнхені — магазин Nash на Landshuter Allee 42 завжди тримає її про запас. А в Гамбурзі, у магазині Slavyanskiy Dvor, ця крупа вже стала символом спільноти, її навіть обговорюють у місцевих групах українців.

В інших містах гречку також можна знайти в відділах "Osteuropäische Produkte" у Rewe або Edeka.

2. Соняшникова олія — аромат степу в німецькій пляшці

На батьківщині ця олія традиційно найголовніша, адже Україна є одним із найбільших виробників соняшникової олії у світі. Вона начебто непомітна, але життєво необхідна. Посмажити яйця, спекти пиріжки або заправити салат — усе починається з неї. В Німеччині олія має вже інший статус порівняно з кукурудзяними чи оливковими. Особливо "Олейна" чи "Щедрий дар", які вже стали «етнічним брендом».

У Франкфурті на Berger Straße, вона є майже завжди. Продавчиня, до речі, жінка з Тернополя, каже: «Коли з'являється олія — це як Різдво». А в Лейпцигу в Osteuropäische Spezialitätenmarkt люди спеціально приходять лише за нею.

3. Ковбаси — щоб зібратись усім за одним столом

"Любительська", "Гуцульська", "Салямі" — як голос застілля, де гучно сміються, щедро нарізають і завжди питають: «А де ти взяв таку ковбасу?».

У Штутгарті, у магазині Spezialitätenmarkt, ковбаси кладуть на прилавок не просто так — їх привозять у морозильниках з Польщі, аби смак був точнісінько "як у нас". У Дюссельдорфі, у Slavyanka Feinkost, продавці вже знають, що замовляти на Великдень і Новий рік — бо українці без своєї ковбаси не святкують.

4. “Київський” торт — найулюбленіший десерт

Об'ємний, дещо незграбний і прикрашений кремовими візерунками. Але спробуйте сказати українцям, що "Київський торт" не смачний — і отримаєте цілу лекцію про те, що це не просто торт. Це ностальгія за минулим,  де дитячий день народження й традиційна коробка зі стрічкою.

У Берліні на Schönhauser Allee 130 є магазин, де найчастіше можна застати “Київський” торт на окремій полиці холодильника. У Нюрнберзі, у Osteuropäische Delikatessen, "Київський" з'являється лише у вихідні і зникає чи не за годину.

5. Консерви "Верес" — для тих, хто звик до смаку домашнього погреба

Хто пробував огірки в типових німецьких супермаркетах, той розуміє, що це зовсім не те. У той час як банка "Верес. Огірки мариновані по-домашньому" повертає у підвал на дачі, де пахне землею й оцтом. Лечо, аджика, салат з кабачків — це все речі, які не просто їдять, а смакують зі спогадами.

У Дортмунді на Münsterstraße 77 у Kiew Markt можна знайти цілу серію "Вереса" — від солодкого буряка до хрону. А у Бремені в Slavic Market покупці часто купують по 6-8 банок одразу, бо потім не відомо, коли завезуть наступного разу.

6. Майонез "Чумак", хрін і бурячок — три кити святкового столу

Незамінне тріо для “шуби”, салатів і навіть просто "борщу з пампушками". І тут справа навіть не в смаку, а в цілому ритуалі готування. Бо коли відкриваєш майонез «Чумак» — у повітрі вже витає запах свята.

У Кельні у Bazar Slavjanin і в Ессені у Ostmarkt ці товари займають центральне місце. Навіть німці цікавляться, що це за яскравий буряк у банці, і чому всі українці беруть одразу по кілька банок.

7. Мед з Карпат або Полісся — солодкий привіт від прадідів

Він зовсім не схожий на місцевий рідкий сироп. Український мед зазвичай щільний, бурштиновий і пахне гречкою, травами й лісом. Його часто привозять у валізах, але інколи можна знайти й тут.

У Ганновері в Slavischer Markt на Lister Meile 62 є кілька баночок із справжніми українськими етикетками. Часто вони без бренду, просто «від Петра з Чернівців». І саме це — найкраща рекомендація.

8. Кисломолочні продукти — не просто їжа, а відчуття дому

Німецький кефір кардинально відрізняється від українського, як, до речі, й м’який сир. А сметана або жирна як масло, або несмачна. Українська кисломолочка — ніжна, трохи різкувата, і в багатьох виробників майже домашня. 

У Мюнстері на Grevener Straße 66 є маленький магазинчик із кефіром «Лактонія», а в Карлсруе — справжній фермерський сир із Польщі, виготовлений за українською рецептурою.

9. Сіль, сода, лимонна кислота — прості речі, які складно замінити

Вони здаються дрібницями, але саме на них тримається половина української кухні. Наприклад, звичайна "екстра-сіль" має іншу структуру й смак, ніж місцева.

Такі базові речі легко знайти в мережі Mix Markt, яка присутня майже в кожному великому місті: від Берліна до Кобленца. Там навіть є знайомі упаковки із жовто-блакитними шрифтами.

10. Чай "Принцеса Нурі", "Мономах" і кава "Галичина"

І насамкінець про те, з чого починається кожний ранок. У німецькому супермаркеті можна знайти сотні видів чаю, але жоден не має того самого знайомого смаку. Тому коли знаходиш "Принцесу Нурі" в українському магазині в Аугсбурзі чи Білефельді — це як маленьке особисте відкриття.

📍 Де ще шукати українські продукти в Німеччині?

• Mix Markt – велика мережа у понад 100 містах: mixmarkt.eu
• Ukrainische Produkte Berlin – у Берліні, але доставляє по всій країні: ukrainischeprodukte.de
• Секції "Osteuropäische Spezialitäten" в Rewe, Edeka, Kaufland — іноді трапляються знайомі речі
• Групи у Facebook на кшталт "Українці в Німеччині" часто діляться новинами про нові магазини або постачання

Можна жити роками в Німеччині, вивчити німецьку, пити місцеве пиво і звикнути до багатьох традицій і ритуалів. Звісно, німецька якість — майже беззаперечна і в продовольчих товарах. Але коли на столі з’являється гречка, "Київський торт" чи хрін до борщу — ми знову вдома. І саме ці дрібниці підтримують відчуття, що ми не загубили себе в новій країні.