8 травня 2025 року над Ватиканом здійнявся білий дим, а з лоджії базиліки Святого Петра пролунало традиційне «Habemus Papam!» – «Маємо Папу!». Нового понтифіка обрано: вперше в історії ним став 69-річний американець, кардинал Роберт Френсіс Прево, який прийняв ім’я Лев XIV – перший громадянин США на Святому Престолі. Ця мить – кульмінація таємничого і давнього процесу виборів глави Католицької Церкви. Як виникли традиції конклаву, хто і за якими правилами обирає нового Папу Римського і що відбувається за зачиненими дверима Сикстинської капели – читайте далі.

Що таке конклав і звідки він взявся

Термін походить від латинського cum clave – «під ключем», що відображає суть процесу: кардиналів буквально замикають без доступу назовні, допоки вони не дійдуть згоди щодо наступного Понтифіка. Ця традиція виникла у XIII столітті як відповідь на затяжні і політично забарвлені вибори пап.

Відомо, що після смерті папи Климента IV у 1268 році кардинали майже три роки не могли обрати йому наступника. Лише коли роздратована місцева влада міста Вітербо вдалася до крайнощів – замкнула кардиналів на хлібі й воді та навіть наказала зняти дах будівлі, – вибори пришвидшилися і папу нарешті обрали. За шість років по тому папа Григорій X офіційно запровадив правила конклаву: відтоді право голосу мали тільки кардинали, ізолювавши себе від зовнішнього світу. Так багатовікова історія цієї виняткової церемонії почалася з прагнення убезпечити вибори від зовнішнього тиску і затягувань.

Як відбувається вибір Папи: основні етапи

Процедура обрання нового Папи суворо регламентована і складається з кількох послідовних етапів.

Sede Vacante (вакантний престол) 

Після смерті або зречення Папи настає період, коли престол Святого Петра є вакантним. Всіма поточними справами Церкви тимчасово керує Камерленго – кардинал-скарбник, який опікується питаннями управління до обрання нового понтифіка.

Скликання конклаву 

На 15–20-й день після настання Sede Vacante до Риму скликаються всі кардинали-виборці. Перед початком конклаву в базиліці Святого Петра відправляється урочиста меса Pro Eligendo Papa («За обрання Папи»). Після цього кардинали процесійно заходять у Сикстинську капелу, де традиційно проходить голосування з кінця XV століття і яка стає тимчасовою «виборчою дільницею».

Ізоляція й таємниця 

Як тільки всі виборці зібралися, оголошується команда «Extra omnes!» – «Усі зайві – геть». Всі, хто не бере участі у виборах, покидають капелу, двері зачиняються на ключ і конклав розпочинається офіційно. Від цієї миті кардинали перебувають у повній інформаційній ізоляції від зовнішнього світу – телефонні розмови, інтернет, листування – усе під суворою забороною. Кожен кардинал дав перед тим присягу зберігати таємницю щодо всього, що відбуватиметься. 

Порушення цієї присяги карається відлученням, тож правила конфіденційності надзвичайно суворі. Навіть обслуговуючий персонал (лікарі, кухарі, духівники), який має дозвіл перебувати поруч, складає окрему присягу мовчання. Кардинали мешкають у спеціально відведеному будинку Святої Марти у Ватикані, але на час голосувань щоранку і щовечора їх проводять до Сикстинської капели. 

Приміщення капели ретельно перевіряють на відсутність прослуховуючих пристроїв, а охорона стежить, щоб ніхто не порушував ізоляції. Впродовж конклаву навіть харчування організоване так, щоб унеможливити потайну передачу повідомлень у стравах. Відомо, що століттями на столі були заборонені равіолі, серветки та цілі кури, аби уникнути схованих записок.

Таємне голосування 

Проводиться у закритому режимі без жодних обговорень під час самих турів. Кожен кардинал отримує паперовий бюлетень, на якому вписує ім’я свого обраного кандидата на папство. Бюлетень двічі складається і опечатується. По черзі, за старшинством, кардинали підходять до вівтаря, тримаючи піднятий бюлетень, промовляють присягу і вкидають бюлетень в урну. 

Після цього голоси підраховують три спеціально обрані скрутинатори (лічильники): розгортають кожен бюлетень і оголошують написане ім’я, фіксуючи результати. Голосування проходить до чотирьох разів на день – двічі вранці і двічі ввечері. Для обрання нового Папи кандидату необхідно набрати кваліфіковану більшість – не менше ніж дві третини голосів присутніх кардиналів. Якщо ні в одному з бюлетенів жоден претендент не отримав потрібної підтримки, вважається, що результати туру негативні.

Чорний і білий дим 

Після кожного раунду голосування спеціальна комісія спалює всі використані бюлетені у пічці, дим від якої виходить через димар на дах Сикстинської капели. Цей дим стає своєрідним сигналом для вірян на площі Святого Петра і всього світу. Якщо Папу не обрано, до паперів додають спеціальну хімічну суміш, від якої дим стає густим чорним – fumata nera. Чорний дим означає: рішення ще нема, продовжуємо голосування. Натомість білий дим (fumata bianca) сповіщає про успішне обрання нового Папи. 

Для надання диму чистого білого кольору використовують інші хімікати – зокрема, спалюють солому або застосовують спеціальну суміш із калію хлорату, лактози та соснової смоли. Щоб у натовпу не виникло сумнівів щодо кольору диму (в історії не раз траплялися плутанини через сірий відтінок), одночасно з появою білого диму у Ватикані починають дзвонити дзвони собору Святого Петра. Таким чином, радісну звістку одразу розпізнають всі навколо.

Оголошення нового Папи

Коли один з кандидатів набирає необхідні дві третини голосів, вибори завершуються. Декан Колегії кардиналів підходить до обраного і питає його, чи той згоден стати наступником святого Петра. Якщо кардинал дає свою згоду, його одразу запитують, яке ім’я він обирає собі як Папа. Новообраний Понтифік зазвичай бере собі нове папське ім’я, під яким увійде в історію. Після цього кардинали складають новому Папі коротку присягу покори, а він перевдягається в білий папський одяг. Зовні в цей час уже йде білий дим, і весь католицький світ завмирає в очікуванні.

Нарешті кардинал-протодиякон виходить на центральний балкон Собору Святого Петра і виголошує знамениту формулу: «Habemus Papam!» – «Маємо Папу!», оголошуючи ім’я новообраного понтифіка латинською мовою. Новий Папа виходить до народу, щоб уділити перше апостольське благословення Urbi et Orbi(«Місту і світу»). Так новообраний кардинал Прево, ставши папою Левом XIV, розпочав свою промову до вірян словами: «Мир вам усім», продемонструвавши миролюбний і відкритий тон свого понтифікату.

Хто має право голосу?

Обирати нового Папу Римського мають право виключно члени Колегії кардиналів, які на момент настання Sede Vacante не досягли 80-річного віку. Цю вікову межу, а також максимальну кількість виборців (близько 120 осіб) встановив папа Павло VI у 1970-х роках, щоб забезпечити активність і незалежність учасників конклаву.

Виборці-конклавісти представляють різні країни та континенти, адже кардиналів призначають папи з усього світу. Вони називаються кардиналами-електорами і вважаються «принцами Церкви», відповідальними за вибір наступного понтифіка. Більшість нинішніх кардиналів голосували на конклаві вперше в житті.

Статистика сучасного конклаву: У 2025 році до конклаву допущено 135 кардиналів-електорів із 72-х країн світу. Це найбільший склад в історії, як і найрізноманітніший географічно. Середній вік кардинала-електора становить близько 70 років.

Наймолодшому учаснику конклаву виповнилося лише 45, це єпископ Микола Бичок українського походження). Найстаршим був 79-річний іспанець Карлос Осоро Сьєрра, він ледве встиг взяти участь за кілька днів до свого 80-річчя. На конклаві всі кардинали мають рівне право одного голосу, незважаючи на сан.

Критерії вибору Папи Римського

Цікавий факт: формально Папою Римським може стати будь-який охрещений чоловік-католик, навіть якщо він не є кардиналом або священником. Канонічне право допускає обрання будь-якого мирянина, якого одразу після вибору висвятили б на єпископа Рима. В минулому (до XV століття) траплялися випадки обрання папами людей не з числа кардиналів. Однак уже понад 600 років на престол Св. Петра сходять тільки кардинали – в силу традиції, практичних міркувань та довіри, яку викликають серед братів-виборців саме вони. Тож попри те, що теоретично папою може стати навіть простий монах чи богослов, на конклаві реальний вибір ведеться між найвпливовішими кардиналами.

Вважається, що саме вони поєднують необхідні якості: глибоку віру і богословську освіченість, здібності лідера та адміністратора, дипломатичний хист і, звісно, міцне здоров’я. Адже новому Папі доведеться не тільки очолювати духовне життя 1,3-мільярдної спільноти католиків, а й керувати Державою Ватикан, здійснювати міжнародні візити, скликати собори, призначати єпископів тощо. Наприклад, під час нинішнього конклаву 2025 року у списку фаворитів згадувалися кардинали з різних континентів – від Італії та Франції до Філіппін, Конго чи США, що відображає глобальний характер Церкви.

Умови та обмеження для учасників конклаву

Конклав славиться своєю таємністю і суворими умовами для кардиналів-виборців. Головне правило – повна ізоляція та секретність. Від моменту, коли прозвучало «Extra omnes» і двері капели зачинилися, кардинали відрізані від світу. Їм заборонено залишати Ватикан до завершення виборів, приймати відвідувачів, давати будь-які знаки назовні. 

Учасники не мають доступу до телефонів, інтернету, телебачення чи преси. Заборонено розголошувати будь-які деталі голосувань – ні під час, ні після конклаву. Жоден кардинал не має права повідомити, за кого він голосував або які думки висловлювалися в капелі. Лише сам обраний Папа, якщо захоче, може розповісти про свої відчуття. 

Кардинали живуть і працюють у спартанських умовах. На час конклаву їм надаються скромні одномісні кімнати в резиденції св. Марти без розкошів – лише саме необхідне. Переміщення Ватиканом обмежене: з резиденції до Сикстинської капели і назад вони ходять строєм під наглядом. Всі розмови між ними дозволені лише в присутності один одного – жодних приватних нарад поза загальною залою. Будь-які нотатки, чернетки бюлетенів чи документи, зроблені під час конклаву, після завершення теж спалюються або здаються в архів до наступного виборчого процесу.

На час виборів на території Ватикану глушаться всі мобільні сигнали та радіочастоти, щоби унеможливити таємний зв’язок або прослуховування. Охорона швейцарських гвардійців і жандармерії стоїть на посту день і ніч, контролюючи кожен вихід. Кухня для кардиналів працює за розкладом, подаючи однакові страви для всіх виборців; відомо, що меню досить просте, без вишуканостей, аби створити атмосферу рівності й зосередженості. 

За легендою, саме сувора дієта з мінімумом їжі була запропонована ще Григорієм X як засіб прискорити рішення: за його постановою 1274 року, якщо протягом трьох днів конклав не давав результату, кардиналам мали урізати раціон до хліба і води. Нині до таких заходів не доходить, адже конклави, як правило, тривають не більше кількох днів. Але символічно правило залишається: виборці мають відчути всю відповідальність моменту і не відволікатися на земні зручності.

Новий Папа: Роберт Френсіс Прево (Лев XIV)

Обрання кардинала Роберта Френсіса Прево на папський престол стало справді історичним моментом. Роберт Прево – перший Папа Римський, родом зі США, і взагалі перший американець за походженням серед 266 попередників на престолі (Папа Франциск хоч і з Америки, але Південної – з Аргентини). Новообраному понтифіку 69 років, він народився у Чикаго (штат Іллінойс) і належить до чернечого Ордену Августинців. Багато років Прево провів як місіонер і єпископ у Перу. Папа Франциск високо цінував його організаційні здібності і у 2023 році призначив кардинала Прево префектом Дикастерії у справах єпископів. Це один із найвпливовіших підрозділів Ватикану, що займається добором нових єпископів по всьому світу. Фактично Прево став головним радником Папи з кадрових питань, що свідчило про велику довіру Франциска до нього.

Прийнявши ім’я Лев XIV, кардинал Прево звернувся до спадщини великих пап минулого. Вибір цього імені може символізувати прагнення поєднати традицію і оновлення. Відомо, що перші слова Папи Лева XIV з балкона були: «Мир вам!» – послання миру, надзвичайно актуальне для сучасного розбурханого світу. Він також наголосив, що Церква має бути відкритою до всіх народів і продовжувати шлях реформ, розпочатих його попередниками. Таким чином, початок понтифікату Роберта Прево позначив нову главу в історії: на престолі Святого Петра – американець, місіонер, людина діалогу, яка об’єднує Північ і Південь католицького світу.

Проте багато хто вважає, що на конклаві з обрання папи римського посилилося протистояння прихильників ліберальної лінії Франциска та консерваторів. Окремі видання завили, що початок конклаву "ознаменував драматичну кульмінацію тижня суперечок між священнослужителями, інтриг та відвертого скандалу". Цей "бурхливий" тиждень виявив глибокі розбіжності в католицькій церкві між прогресивно налаштованими та консервативними священнослужителями.

Цікаві факти з історії конклавів

За понад дві тисячі років історії папства процес виборів понтифіка накопичив безліч легенд, рекордів і курйозів.

• Найдовший конклав: найтриваліші вибори Папи сталися у 1268–1271 роках. Вони тривали 33 місяці – майже 1000 днів без результату. Нарешті обраний Григорій X одразу ж і встановив жорсткі правила на майбутнє.
• Найкоротший конклав: такий рекорд належить конклаву 1503 року, коли після смерті Папи Пія III кардинали менш ніж за 10 годин обрали нового понтифіка – Джуліано делла Ровере, який став папою Юлієм II.
• Конклав з трагічними втратами: тривале перебування в ізоляції колись могло бути небезпечним для здоров’я. Під час конклаву 1287–1288 років, який засідав 10 місяців, померло одразу 6 кардиналів (майже третина учасників) від хвороб та виснаження.
• Зовнішні атрибути конклаву: вперше дим як сигнал використовували у 1914 році (обрання Бенедикта XV), до того про результати оголошували усно. В XX столітті кілька разів був конфуз: дим виходив сірим, через що натовп довго вагався – папу обрали чи ні. Сучасна хімія дозволяє уникнути плутанини за допомогою реагентів.
• Сучасний факт: цьогоріч у соцмережах публікують інформацію про невідомого, який поставив 500 доларів на обрання кардинала Роберта Прево, після чого отримав 52 тисячі чистого прибутку.

Конклав – це поєднання древніх традицій і сучасності, містичного духу і чітких процедур. Таємність процесу народжує навколо нього особливу атмосферу очікування і трепету. Від стукоту ключа в замку Сикстинської капели до білого диму над Ватиканом – кожна деталь сповнена символіки та значення. Яким би не був світ назовні – у залі конклаву кардинали спільно шукають натхнення Святого Духа, аби вибрати людину, якій довірено провадити Церкву вперед у нову епоху.

І хоча зовнішньому спостерігачеві доступні лише уривки цього процесу, сама ідея конклаву продовжує захоплювати уяву багатьох людей світу. Так таємний конклав, започаткований кризою XIII століття, живе і досі у ХХІ столітті, бережучи дух непорушності та благоговіння перед одвічними цінностями Церкви.