Історія Туринської плащаниці бентежить науковців не одне століття. Попри поширену думку, що лляне полотно колись оповивало тіло Ісуса Христа, справжнє походження та генетичний склад залишаються предметом гострих суперечок. Останнє дослідження ДНК на плащаниці не наблизило до розгадки таємниці її походження, а навпаки, викликало більше запитань, аніж відповідей.
Історія реліквії
Туринська плащаниця — це лляне полотно довжиною 4,4 метра та шириною 1,1 метра. На ньому відбито зображення розп'ятого чоловіка, якого мільйони вірян вважають Ісусом Христом.
Перша достовірна історична згадка про плащаницю датується 1389 роком — тоді її назвали підробкою. Протягом століть тканина кілька разів змінювала власників, пережила пожежу й зрештою опинилася в Турині, де зберігається в каплиці Святої Плащаниці.
Дослідження як науковий детектив: що відомо
Нові висновки ґрунтуються на дослідженні 2015 року, проведеному генетиком Джанні Баркаччо з Падуанського університету, яке вперше припустило, що тканина могла бути виготовлена в Індії. У своїй останній роботі Баркаччо з колегами виявили на плащаниці надзвичайний набір генетичного матеріалу — людського, тваринного, рослинного.
Плащаниця контактувала з багатьма особами, — пишуть дослідники, — що ставить під сумнів саму можливість ідентифікувати її "оригінальну" ДНК.
У 1988 році Ватикан дозволив провести радіовуглецеве датування трьом незалежним лабораторіям. Результат, опублікований у 1989 році, свідчив, що плащаниця була створена між 1260 і 1390 роками н.е. — тобто через понад тисячу років після смерті Ісуса. Це дослідження викликало опір у деяких науковців, однак, за словами палеогенетика Стокгольмського університету Андерса Гьотерстрема, більшість дослідників вважають його достатньо переконливим.
Для нового ДНК-аналізу команда вивчила 12 зразків, зібраних із плащаниці 1978 року, а також нитки, взяті під час дослідження 1988 року.
У зразках знайшли генетичні сліди щонайменше 19 видів рослин — середземноморських, а також із Китаю, Близького Сходу та Америки. Були також фрагменти ДНК тварин і риб. Визначити, коли саме це відбулося, неможливо.
Що стосується людської ДНК, вдалося виявити 14 осіб різного географічного походження. 55,6% генетичних ліній належать до Близького Сходу, а 38,7% — до Індії. Дослідники припускають, що останнє може свідчити про походження самої тканини.
Дослідження завершується доволі стримано: дані «висвітлюють важливі аспекти історії збереження плащаниці». Іншими словами, зразки розповідають більше про те, як реліквія століттями контактувала з людьми, аніж про її походження.
Ймовірно, точного походження плащаниці ми ніколи не дізнаємося. І, як зауважує Гьотерстрем, дослідження 1989 року, найімовірніше, має рацію: полотно виготовили у Франції між XIII і XIV століттями.
Втім, навіть якщо плащаниця не походить з часів Христа, як зазначено на офіційному сайті каплиці, незалежно від думок щодо автентичності, артефакт є безсумнівно важливим елементом світової культурної спадщини.
Читайте також:
Отримуй актуальні новини та щотижневий дайджест перевіреної інформації.
