Існують такі дні, які для одних є просто вихідним, а для інших — привід задуматися, як сильно одна людина може змінити хід історії. У Чехії це шосте липня.

Якщо ви тільки переїхали й плануєте піти в магазин чи в банк, то можете натрапити на зачинені двері. А на площі в Празі — на людей із квітами біля пам’ятника чоловікові в довгому плащі. Це історична постать Яна Гуса, який тут важливий не менше, ніж Карл IV чи Масарик.

“Гусак” із південної Чехії

Ян Гус народився близько 1370 року в містечку Гусинець. Його родина не була багатою. Історики припускають, що прізвисько “Гус”, що буквально означає “гусак”, він узяв собі сам, коли вступив до університету. Тоді було модним брати собі “розумне” чи символічне ім’я.

У Празі Гус навчався в університеті й швидко став відомим не лише як священник, а як блискучий викладач і проповідник. Він умів говорити просто і натхненно. У Віфлеємській каплиці, куди приходили сотні людей, він виступав із промовами, які тоді здавалися сміливими й навіть небезпечними.

Він походив із бідної родини, але зумів вступити до Празького університету. А це в XIV столітті було досягненням. Спочатку навчався на філософському факультеті, потім став священником, а зрештою — ректором університету. Його дуже цінували за те, як він вмів говорити. Проповіді Гуса збирали величезні натовпи, бо він говорив просто й зрозуміло, мовою звичайних людей.

Що саме його зробило небезпечним?

Головна ідея Гуса полягала в тому, що церква має бути чистою від корупції, а віра доступною кожному.

Він відкрито виступав проти індульгенцій (плати за прощення гріхів), критикував розкішне життя духовенства, говорив, що справжня церква — це спільнота вірян, а не лише священики. І найголовніше — він вважав, що Біблію треба читати рідною мовою.

Сьогодні це звучить логічно. Але тоді це була революція. Церква відчувала в його словах загрозу своєму впливу й багатству.

Гус і національна гордість

Тут варто розуміти ще один момент. Проповіді Гуса припали на час, коли в Празі сильно загострилася напруга між чехами й німцями. Празький університет тоді був космополітичним, але німецьке духовенство й професори часто домінували. Гус став символом боротьби за чеську мову й чеську культуру.

Саме за Гуса в університеті ухвалили так званий Кутногірський декрет 1409 року — рішення, яке надало чеським професорам і студентам більшість голосів в університетському управлінні. Це був величезний крок для чеської ідентичності.

Собор у Констанці і вогнище

Попри всі заборони, Гус продовжував проповідувати. У 1414 році його викликали на Собор у Констанці. Він поїхав туди з надією, що зможе себе виправдати. Але його відразу арештували.

Рік тримали під вартою. Він відмовився зректися своїх ідей. 6 липня 1415 року його засудили за єресь і спалили.

Хроністи записали, що під час страти він молився і співав псалми. А його останні слова стали майже легендою:

“Сьогодні ви смажите гусака, але через сто років з’явиться лебідь, якого ви вже не зможете спалити.”

Багато хто вважає, що під “лебедем” він мав на увазі майбутню Реформацію й Мартіна Лютера.

Як чехи відзначають День Яна Гуса

Шосте липня в Чехії є державним святом. Для багатьох людей це просто вихідний посеред літа: час для поїздок на дачу, прогулянок на природі чи спокійних посиденьок із родиною. У Чехії люблять поєднувати історію з відпочинком. Але це ще й день із особливим змістом.

У Празі

Якщо ви в цей день будете в Празі, неодмінно варто пройтися на Староміську площу. Біля пам’ятника Яну Гусу завжди можна побачити людей із квітами. Хтось читає вголос уривки з його проповідей чи духовних пісень. Інколи проводять імпровізовані лекції просто неба про його життя та ідеї.

Іноді звучить хорова музика — середньовічні церковні пісні, які додають події особливої атмосфери. Для багатьох чехів це момент тихої гордості й пам’яті.

В інших містах

У багатьох чеських містах організовують історичні реконструкції. У костюмах XV століття актори розігрують промови Гуса чи сцени з його арешту. Це популярно і серед чехів, і серед іноземців. І навіть якщо ви не дуже вникаєте в історію, все одно цікаво побачити середньовічні строї, знамена й почути старочеську мову.

Часто цього дня відбуваються тематичні виставки, кінопокази або дискусії в бібліотеках чи музеях. Теми різні: від аналізу текстів Гуса до розмов про сучасну свободу слова.

Для родин

День Гуса — це ще й нагода розповісти дітям про національну історію. У багатьох містах музеї роблять спеціальні дитячі програми: інтерактивні квести, театралізовані казки або заняття, де діти можуть спробувати писати готичним письмом чи створити “середньовічну газету”.

Чому ця історія досі важлива?

Ян Гус — це більше, ніж історична фігура. Для багатьох чехів він уособлює право говорити правду й відстоювати свої переконання. Він став символом свободи слова, совісті й чеської національної гордості.

Коли в Чехії говорять про Гуса, це завжди трохи про сьогодення. Про сміливість і про вибір: мовчати чи говорити, пристосовуватися чи стояти за своє.

Що можна зробити в цей день?

Якщо ви живете в Чехії чи просто тут подорожуєте, шосте липня — класна нагода відчути країну глибше. Можна:

• піти на Староміську площу в Празі й побачити пам’ятник Гусу;
• зазирнути у Віфлеємську каплицю, де він проповідував;
• послухати лекцію чи побувати на реконструкції;
• або просто почитати трохи про нього, бо це людина, через яку Чехія досі пам’ятає, що правда варта ризику.