Українське кіно у 2025–2026 роках видало одразу кілька гучних прем’єр — від документального фільму Мстислава Чернова, який потрапив до шортлиста «Оскара-2026», до нових драм, трилерів, роуд-муві та фантастики. Relocate.to зібрав 17 стрічок, які показують, яким різним, сильним і живим є українське кіно просто зараз, і чому його варто дивитись.
Є роки, коли кінематограф народу збігається з моментом, який цей народ переживає. Для українського кіно 2025-й став саме таким роком. Не тому, що з'явилося більше грошей чи менше труднощів, а тому, що режисери здебільшого знімають фільми про те, що відбувається просто зараз. Тут і документалісти з передової, і автори ігрового кіно. Одні фіксують війну в реальному часі, інші досліджують, що вона робить з людьми всередині: з парою в замкненій квартирі, з сім'єю на роздоріжжі, з самотньою людиною наодинці з власним страхом, але також і фільмами про життя та казками. Усе це разом складається в панораму, якої українське кіно ще не мало.
«2000 метрів до Андріївки»
Режисер: Мстислав Чернов | 2025
Мстислав Чернов — людина, яка зафіксувала Маріуполь для всього світу. Тепер він повернувся з камерою до штурму Андріївки силами бійців 3-ї штурмової бригади. Фільм уже потрапив до шортлисту «Оскара-2026» в документальній категорії і ця новина, мабуть, найточніше описує масштаб роботи. Стрічка не репортаж і не агітка, але епічне кіно про людей, які йдуть у темряву назустріч невідомому. Обов'язково для перегляду.
«Медовий місяць»
Режисер: Жанна Озірна | 2025
Стрічка про перші дні повномасштабного вторгнення і подружжя, замкнене в квартирі. Не фронт, не евакуація, а найприватніший простір, де несподівано проявляється все: страх, ніжність, роздратування, любов. «Медовий місяць» став одним з тих фільмів, де велика історія розповідається через найменшу можливу точку — двох людей і чотири стіни. Саме ця камерність і робить його пронизливим.
«Сірі бджоли»
За романом Андрія Куркова | 2025
Роман Куркова про «сіру зону» між фронтами давно став культовим серед тих, хто хоче зрозуміти, як живуть люди на межі. Екранізація, своєю чергою, стала одинм із найочікуваніших релізів 2025 року. Герої фільму існують у просторі, де немає ані своїх, ані чужих, тільки щоденне виживання і пасіка, яку треба берегти.
«Куба і Аляска»
Режисер: Єгор Трояновський | Документальний | 2025
Дві бойові парамедикині — Куба (Юлія Сідорова, на війні з 2014 року) і Аляска (Олександра Лисицька, з 2022-го) евакуюють поранених з лінії зіткнення. Режисер не ставить камеру осторонь, тож фільм знятий переважно на телефони і GoPro, прикріплені до шоломів і бронежилетів героїнь — тобто ви бачите війну буквально їхніми очима. Дружба, чорний гумор і особиста відвага — це те, що дозволяє їм тримати голову холодною, і саме це перетворює фільм із репортажу на справжню людську історію. Світова прем'єра відбулась на Sheffield Doc Fest у Великій Британії — одному з найважливіших фестивалів документального кіно в Європі
«Киснева станція»
Режисер: Іван Тимченко | 2025
Біографічна драма про Мустафу Джемілєва — символ кримськотатарського спротиву. Людина, яка витримала 303 дні голодування в радянських таборах і вийшла непереможеною. Фільм став не стільки байопіком, скільки нагадуванням про те, що боротьба за Крим почалася задовго до 2014 року і триватиме після. «Киснева станція» претендує на роль однієї з центральних історичних драм 2025 року, яка точно варта уваги.
«Троє»
Режисер: Іван Кравчишин| 2025
Пригодницька драма про воїнів УПА, серед яких командир панцерника, «червона чума» і боротьба, яка не вкладається в радянські кліше. Стрічка стала свідомою спробою створити українське кіно пригодницького жанру на основі власної національно-визвольної традиції. Розважальний формат плюс серйозна тема надиво стало гарним поєднанням, яке судячи з ранніх відгуків, цього разу вдалося.
«Малевич»
Режисерка: Дарʼя Онищенко | 2025
Біографічна драма про Казимира Малевича — генія, якого росія досі намагається привласнити. Народжений у Києві, сформований українською культурою і при цьому вписаний у світову історію мистецтва під чужим прапором. Байопік «Малевич» став однаим з найамбітніших культурних подій минулого року.
«Ти - Космос» (U Are the Universe)
Режисер: Павло Остріков | 2025
Космічний далекобійник наодинці з Всесвітом і з питаннями, на які немає навігатора. «Ти — Космос» вже відзначений фестивальними нагородами і показав сильні касові результати, а це рідкісне поєднання для вітчизняного sci-fi. Фільм вартує кожної витрачиної хвилини і сліз (так, вони будуть)і ще раз доводить, що українське кіно може говорити про вічне не гірше за будь-яке інше.
«Дім за склом»
Режисер: Тарас Дронь | 2025
Є речі, про які в сім'ях не говорять роками. Не тому, що забули, а тому, що надто добре пам'ятають. «Дім за склом» - новий український трилер саме про це: про те, як таємниця живе всередині родини, обростає мовчанням і врешті починає руйнувати все навколо себе. Тарас Дронь будує напругу не через зовнішню загрозу, а через те, що відбувається між людьми за зачиненими дверима — в погляді, в паузі, в словах, яких не вимовили. Для українського кіно, яке звикло шукати драму на фронті, це свідомий і сміливий вибір іншого напрямку.
«Мишоловка»
Режисер: Сергій Касторних | 2025
Камерний трилер — жанр безжальний. Один герой, замкнений простір, і жодного способу приховати слабкість сценарію за видовищем. Сергій Касторних свідомо йде на цей ризик: його герой — військовий у заваленому бліндажі, відрізаний від усього, з єдиним питанням, яке поступово стає нестерпним, чи взагалі хтось знає, що він тут є. Фільм існує в цьому стисненому просторі без послаблень і не шукає виходу в дешевий екшн. Касторних довіряє акторові і тексту — і не помиляється. Окремою величиною у фільмі стоїть саундтрек «Жадан і Собаки», не як фоновий супровід, а повноцінний голос картини, який підсилює те, що слова вже не можуть передати.
«Кіллхаус» (Killhouse)
Автор режисер та продюсер: Любомир Левицький | 2026
Левицький зробив рідкісну для українського кіно річ — узяв жанр бойовика у його найчистішому вигляді і не став його доповнювати сенсами. Ніякої додаткової «важливості», ніяких послань між рядками. «Кіллхаус» — це спецоперація, яка йде не за планом, ставки ростуть з кожною хвилиною, і єдине правило — що правил більше немає. Стрімкий, жорсткий, знятий з рівнем амбіцій, якого вітчизняний бойовик давно заслуговував. Те, що Левицький виступив одночасно автором, режисером і продюсером, лише підкреслює, що проєкт робила людина, яка точно знала, який фільм хоче зробити.
«Дві сестри»
Роуд-муві | 2025
Стрічка про двох сестер, які їдуть з Польщі в Україну, на пошуки батька, який пішов на фронт. Дорога в кіно завжди була способом говорити про речі, які за столом не вимовляються і «Дві сестри» користуються цим жанровим договором сповна. Дві жінки в машині, кілометри, що минають, і розмова, яка могла б не відбутися ніколи, якби не ця вимушена близькість. Фільм не обіцяє відповідей, проте він обіцяє чесність. І в цьому, власне, і є його сила.
«Потяг у 31 грудня»
Режисер: Олег Борщевський | 2025
Новорічний потяг. Випадкова зустріч. Та особлива нічна відвертість, яка буває тільки в дорозі й зникає вранці. «Потяг у 31 грудня» — тепле, людяне кіно для тих, хто хоче відпочити від важкого, але не від справжнього.
«Коли ти вийдеш заміж?»
Автор та Режисер: Олексій Комаровський | 2025
Романтична комедія — жанр, який в Україні досі сприймають із певною вибаченою усмішкою, наче він потребує виправдання. Комаровський виправдань не шукає. Його фільм існує в повний зріст у своєму жанрі з усіма упізнаваними персонажами, ситуативним гумором і тією особливою теплотою, яка відрізняє добру комедію від просто смішної. В умовах, коли більшість вітчизняних релізів несуть на собі тягар воєнного контексту, «Коли ти вийдеш заміж?» нагадує просту річ: глядач має право на задоволення — і це теж культурна позиція.
«Мавка. Справжній міф»
Режисерка: Катя Царик | 2026
Анімаційна «Мавка» 2023 року зробила те, що рідко вдається українському кіно — стала явищем за межами кінотеатру. Тепер та сама героїня повертається в зовсім іншому форматі, і це принципово важливо.Стрічка стала спробою зайти глибше та повернутися до першоджерела і запитати, чим Мавка є насправді в українській міфологічній традиції — до того, як її адаптували, осучаснили і перетворили на бренд.
Читайте також: «Мавка. Справжній міф» виходить у масштабний міжнароднирокат
«Вічник»
Режисер: Іван Ніколайчук | 2026
Роман Мирослава Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу» давно живе окремим життям. Від книжкових полиць його передають із рук у руки, цитують, перечитують. І ось нарешті режисер Іван Ніколайчук зняв стрічку, хоч і прочитав книгу ще понад десять років тому і відтоді не відпускав ідею екранізації. Зйомки завершувалися вже під час повномасштабної війни. Це важливий контекст, бо сам Ніколайчук називає фільм «однолітком війни». В центрі — 104-річний карпатський мольфар Андрій Ворон, що пам'ятає дитинство в горах, боротьбу за Карпатську Україну, сибірські табори і повернення додому. Але Ніколайчук свідомо уникає жанру байопіка та містики, але робить динамічно та сюжетну стрічку. Критики відзначають, що режисер «фокусує увагу на людській душі і на тишаі, які народжуються між словами, на поглядах, що розповідають більше, ніж репліки».
«Ну мам»
Режисер: Олег Борщевський | 2026
Кілька переплетених історій про стосунки між матерями та дітьми від дитинства до дорослого життя. Борщевський вже відзначився стрічкою «Потягу у 31 грудня», тобто вже зрозуміло, що людина вміє робити тепле кіно без сентиментальності і впізнаване без банальності. Тут той самий підхід, тільки тема ще ближча: дзвінки по п'ять разів на день, мама, яка відчуває, що щось не так, навіть за тисячі кілометрів, підліток, що кричить «відчепись», а потім плаче в подушку. Речі, які не потребують пояснень, бо кожен пережив щось схоже. В ролях — Ада Роговцева, Олена Кравець, Катерина Кузнєцова та ще кілька імен, поява яких на екрані вже сама по собі обіцянка якості. Кіно не про війну і не про історію, але про те, що нікуди не зникає, що б не відбувалося навколо.
Читайте також:
Отримуй актуальні новини та щотижневий дайджест перевіреної інформації.
