У кожної країни є страва, яка пояснює її свято краще за будь-яку історію. Саме з них починається справжня подорож - через спеції, традиції, родинні ритуали й кулінарну пам’ять, що переживає століття. Від пряного рагу Ефіопії до пряного вина Німеччини, зібрали 15 страв формують мапу Різдва, яку хочеться досліджувати з першої ложки.

1. Данія: різдвяний оселедець зі спеціями

Данський жулесід починається задовго до свят з повільного маринування. Оселедець кладуть у суміш із кориці, гвоздики, запашного перцю, інколи навіть сандалового дерева. Кожна родина готує свій власний маринад, зберігаючи пропорції, як сімейну таємницю. Подають оселедець на щільному житньому хлібі, який витримує вагу вершкового ремуладу. Перший шматок це фактично початок Julefrokost: довгої застільної церемонії, де кожна страва має власний ритуал, а кожен тост свою історію.

2. Польща: борщ із «вушками»

Святвечір у Польщі починається з борщу з вушками. Бульйон проціджують до прозорості, щоб буряковий відвар мав рубіновий блиск. «Вушка» з грибною начинкою ліплять напередодні у сімейному колі, хто ліпить найакуратніше, того жартома називають «майстром року». Важлива деталь: борщ має бути пісним, тож жодної краплі жиру не додають. У деяких регіонах до борщу подають ще й сушений гриб, який вважається символом достатку.

3. Філіппіни: бібінгка, або рисовий пиріг на банановому листі

Бібінгка це ніжний пиріг із рисового борошна, кокосового молока й вершкового масла. Його випікають у глиняних формах, вистелених банановими листями, які надають легкого димного аромату. Традиційно тісто заливають у посудини, ставлять на шар гарячого вугілля, а зверху накривають металевою кришкою, на яку теж насипають жар. Тепло огортає пиріг з усіх боків, створюючи м’яку текстуру з легким золотавим верхом.

У деяких регіонах поверхню пирога щедро посипають тертим кокосом, солоним качиним яйцем або сиром, адже поєднання солоного й солодкого вважається ознакою “правильного” святкового смаку. А аромат бананового листя, що підгоряє по краях, змішується з кокосовим і цей запах у Філіппінах впізнають із дитинства.

4. Індія (Гоа): гостра свинина

У Гоа Різдво має свої акценти, тож тут на Різдво готують сорпотель. Для цієї страви свинину спочатку обсмажують до золотистої скоринки, потім тушкують у суміші оцту, спецій і каєнського перцю. Додають і нутрощі, як кажуть, для насиченого, глибокого смаку. У традиційних рецептах до соусу входила свиняча кров, що є спадщиною португальських колоністів. Саме кров надавала соусу густоти й темного кольору. Сучасні кухарі частіше уникають цього інгредієнта, але витриманий оцтовий присмак лишається ознакою «справжнього» сорпотель. Зазвичай страву готують за декілька днів до Різдва, бо з часом смак її тільки поглиблюється.

5. Сицилія: пиріг із фіг і мигдалю

Круглий пиріг з фігами, мигдалем і вином марсала символізує сонце в найтемніші дні року. Тісто замішують на оливковій олії та вині марсала, а всередину вкладають начинку з сушених фіг, мигдалю, кедрових горіхів і цукатів. Всі інгредієнти подрібнюють так, щоб кожен шматочок мав однакову вагу, це давня сицилійська традиція «гармонійної суміші». Верх прикрашають візерунками у вигляді променів або хвиль. У середньовіччі такі пироги брали в довгі морські подорожі, вважалося, що пиріг захищає мандрівника від негараздів та штормів.

6. Фінляндія: запіканка з ріпи

Фінська вечеря часто тримається на простих стравах, і одна з них Лантулаатікко. Ріпу для цієї страви варять до м’якості, перетирають і змішують із вершками, сиропом, перцем і мускатним горіхом. Ріпа має власну солодкість і, саме вона визначає, чи буде цього року запіканка вдалою. Перед випіканням поверхню посипають сухарями й роблять маленькі заглиблення ложкою, це ознака традиційного «домашнього» стилю.

7. Мексика:  гарячий фруктовий пунш

Мексиканський пунш це казан на багатті. У нього кладуть гуаву, яблука, гібіскус, корицю, сушену тростину та інколи кизил. Поки напій гріється, спеції розгортають теплий, майже медовий аромат. Дорослі додають трохи місцевого міцного рому. Дітям наливають солодшу версію.

Під час свят у дворах ставлять великі казани з пуншем, який кипить годинами, поки родина співає святкових пісень.

8. Каталонія: суп із гігантськими мушлями

У каталонських родинах на Різдво варять густий м’ясний бульйон із великими макаронинами у формі мушель. Деякі мушельки настільки великі, що їх можна начиняти фаршем. У дитинстві багато каталонців пам’ятають «змагання мушель»: хто знайде найбільшу мушельку, той отримує маленький подарунок. Бульйон для зупи варять із кількох видів м’яса, а потім витримують кілька годин, щоб він став прозорим і насиченим водночас.

9. Пуерто-Рико: м’ясні конверти в листі платану

Страва називається пастелес, коли її готують родина проводить день на кухні, який перетворюється на свято. Тісто роблять із зелених бананів, юки та гарбуза, натираючи все вручну. Начинку готують зі свинини, оливок, каперсів та спецій. Кожен пастел загортають у лист платану і зав’язують нитками. Це робота повільна і майже медитативна, тож до неї часто долучаються найстаріші жінки. Страву готують у великих каструлях, інколи над відкритим вогнем. У багатьох родинах готують одразу сотню таких смаколиків, бо частину заморожують до Нового року. 
І самі розумієте, що одній людині таке зробити майже не під силу, тому приготування страви стає командною роботою 

 10. Норвегія:  ягнячі ребра на пару

Для pinnekjøtt, або піннещотт, а саме так називається страва, ребра солять і сушать кілька тижнів. Перед приготуванням їх вимочують, щоб прибрати надмір солі, а потім укладають на березові гілки в каструлі. Саме гілки, «палички», дали назву цій страві. Гілки створюють природну решітку, а аромат берези повільно проникає в м’ясо. Ребра томляться на парі, поки кістки не відходять самі.

11. Венесуела: хліб із шинкою та родзинками

Солодко-солоний хліб із шинкою, оливками й родзинками став різдвяною класикою Венесуели. Тісто для цього хліба розкачують тонким шаром, усередину кладуть скибки шинки, зелені оливки та родзинки — солодкий і солоний смаки тут співіснують з великим успіхом. Пиріг згортають рулетом і надрізають поверхню, щоб під час випікання утворилася хрустка кора. Pan de jamón не купують заздалегідь, його печуть уранці 24 грудня, щоб подати ще теплим і показати розинну любов. 

12. Південна Африка: абрикосовий пудинг

Теплий, вологий, ніжний пудинг з абрикосовим джемом подають із масляним соусом. Тісто роблять із масла, абрикосового джему й вершків, а після випікання його просочують гарячим соусом із вершків і масла.

Пудинг подають одразу, щоб пара ще підіймалася над тарілкою. Часто разом із кулькою ванільного морозива, яке тане прямо на гарячому десерті.

13. Ефіопія: гостре куряче рагу

Ефіопське Різдво припадає на 7 січня і саме до нього готують страву, що називається Доро ват. Спочатку готують основу — бербере, суміш із сухих перців, гвоздики, імбиру, часнику й інших спецій. Цибулю тушкують годинами, поки вона не перетвориться на кармнелізовану пасту, потім додають курку, яйця, вершкове масло і спеції. За  рахунок довгого приготування страва виходить густа, ароматна і пекуча. Тому її подають з інжерою, традиційним ефіопським хлібом.

14. Німеччина: вино з палаючим цукром

Над гарячим вином закріплюють цукровий конус, щедро збризкують ромом і підпалюють. Синій вогонь повільно плавить цукор, і він стікає тонкими карамельними потоками у вино.

15. Бразилія: маніокова крихта

У Бразилії подають Фарофу - це крихта з маніокового борошна, яку обсмажують на вершковому маслі до золотистості. Додають бекон, родзинки, цибулю, яйця, інколи горіхи й сушені фрукти. У кожній родині своя рецептура. Одні роблять фарофу сухішою, інші  маслянистою чи майже кремовою. І хоч здається, що це дуже проста страва, проте в Бразилії вона є маркером свята і без неї не буває жодного великого застілля.