У 2026 році дедалі більше українців розглядають можливість змінити країну перебування в межах ЄС. Причини різні — робота, сім’я, житло чи кращі соціальні умови. Однак питання повторного отримання тимчасового захисту (TPD) у новій країні залишається складним: Директива ЄС передбачає один статус на одну особу, тому одночасне користування захистом у кількох країнах неможливе.

Експерти з міграційного права наголошують, перш ніж подавати нову заяву, необхідно офіційно закрити попередній статус і отримати документальне підтвердження.

Зміна країни тимчасового захисту в ЄС у 2026–2027: детальний гайд для українців

Після кількох років дії Директиви про тимчасовий захист (TPD) мобільність українців у межах ЄС зростає. Люди переїжджають через роботу, возз’єднання сім’ї, навчання або кращі соціальні умови. Однак система тимчасового захисту не є «вільною міграцією». Вона має юридичні рамки, і головне правило залишається незмінним:

Одна особа — один активний статус тимчасового захисту в ЄС.

Це не забороняє змінити країну, але вимагає правильної процедури. Ті, хто її ігнорує, стикаються з відмовами або навіть анулюванням статусу.

Базове правило ЄС: чому не можна мати два статуси

Директива 2001/55/EC створювалася як інструмент екстреного захисту, а не як система внутрішньої міграції в ЄС.

Саме тому:

• статус надається однією державою
• дані вносяться у спільні європейські бази
• подвійна реєстрація розглядається як порушення

Єврокомісія прямо рекомендує державам уникати ситуацій, коли одна особа одночасно отримує підтримку в кількох країнах.

 Закриття статусу: що це означає на практиці

Насправді статус не зникає автоматично. Вам потрібно подати заяву про добровільне припинення захисту в країні перебування. У різних державах цим займаються:

• міграційні служби
• поліція у справах іноземців
• муніципалітети

Вибір нової країни: де реально працює повторний захист

Не всі країни однаково ставляться до повторних заяв.

Найбільш практичні варіанти у 2026:

• Данія
• Іспанія
• Португалія
• Словаччина
• Хорватія
• Бельгія
• Люксембург (case-by-case)

Країни з обмеженнями:

• Чехія
• Швейцарія
• частина земель Німеччини
• окремі регіони Польщі та Франції

У цих державах повторний статус або майже неможливий, або вимагає дуже вагомих підстав.

В’їзд і подання: чому важливо «як уперше»

У нову країну потрібно заїжджати як турист:

• безвіз
• короткострокова віза
• без активної картки іншої країни

Потім подається стандартна заява:

• анкета
• біометрія
• українські документи
• підтвердження припинення попереднього статусу

Деякі країни можуть самі перевірити бази, але покладатися на це ризиковано.

Що реально зменшує ризик відмови

Міграційні органи під час розгляду заяв на тимчасовий захист оцінюють не лише формальну наявність документів, а й загальну логіку переїзду людини до нової країни. 

Для них важливо бачити, що зміна країни має обґрунтовані причини, а не є спробою отримати вигідніші виплати чи утримувати кілька статусів одночасно.

Найпереконливішими підставами зазвичай вважаються сімейні обставини (коли близькі родичі вже проживають у країні), працевлаштування або вступ до навчального закладу, потреба в медичному лікуванні чи реабілітації, а також наявність реального житла, де людина планує проживати. Усе це демонструє намір інтегруватися, а не просто змінити систему підтримки.

Додатково на рішення може позитивно вплинути швидкий і послідовний перехід між статусами без «накладання» двох дозволів, збережені проїзні документи або квитки, які підтверджують дату виїзду з попередньої країни, а також загальна прозорість намірів заявника. Коли людина відкрито пояснює причини переїзду й діє відповідно до правил, міграційні служби зазвичай ставляться до таких заяв більш довірливо.