П’ятниця 13-го давно має репутацію «найнещасливішого дня» у західній культурі. Для когось це привід пожартувати, а для когось справжня причина відкласти поїздку, угоду чи навіть операцію. Забобон живе століттями, змінюється залежно від країни, але не зникає. Звідки він узявся і чому досі впливає на людей у XXI столітті?

Корені страху: релігія та міфи

Походження забобону зазвичай пов’язують із поєднанням двох «поганих знаків» — числа 13 і п’ятниці. У християнській традиції число 13 асоціюється з Таємною вечерею, де за столом були 13 учасників, а одним із них став Юда Іскаріот — зрадник Ісуса. Сама ж п’ятниця вважається днем розп’яття Христа. З часом ці символи злилися в одну дату з негативним підтекстом.

У скандинавській міфології теж є подібний мотив. Так бог Локі став небажаним 13-м гостем на бенкеті, що закінчився смертю бога Бальдра від стріли з омели. 

Історики вважають, що саме такі історії поступово формували уявлення про «фатальне» число.

Ще один часто згадуваний епізод — арешти лицарів-тамплієрів у п’ятницю, 13 жовтня 1307 року за наказом французького короля Філіпа IV. Хоча зв’язок із сучасним забобоном історично не доведений, ця дата стала частиною популярної легенди.

Забобони по-європейськи

Ставлення до п’ятниці 13-го відрізняється залежно від країни, але загальна логіка подібна: краще не ризикувати.

• США та Велика Британія: уникають важливих рішень, не ходять під драбиною, остерігаються чорних котів. А хірурги навіть відміняють операції.
• Німеччина: багато хто не планує важливих подій. Тут також дісталося чорному коту, що перебігає дорогу, він вважається поганим знаком.
• Італія та Іспанія: остерігаються 13 гостей за столом. В Іспанії ще більш «нещасливим» вважають вівторок 13-го.
• Греція і Португалія: уникають «нещасливих» чисел за столом і класичних прикмет на кшталт розбитого дзеркала.
• Польща та Фінляндія: у цей день можуть скасовувати події; популярні локальні прикмети, наприклад, не ставити сумку на підлогу.
• Франція: існує традиція ставити додатковий, 14-й стілець, якщо за столом зібралися 13 людей.

Цікаво, що навіть люди, які не вірять у прикмети, часто підсвідомо поводяться обережніше в цей день.

П’ятниця 13-го у попкультурі

Справжню популярність дата отримала у XX столітті завдяки масовій культурі. Особливо — через франшизу фільмів жахів «П’ятниця 13-те», де маніяк Джейсон Вурхіз став культовим персонажем. Стрічки перетворили дату на бренд страху.

Медіа також охоче пов’язують із цією датою різні трагедії. Часто згадують убивство Кітті Дженовезе у 1964 році в Нью-Йорку, аварію лайнера Costa Concordia у 2012-му та інші події, навіть якщо вони не завжди припадали саме на п’ятницю 13-го. Психологи пояснюють це ефектом вибіркової пам’яті: люди краще запам’ятовують факти, що підтверджують уже наявні переконання.

Попри технологічний прогрес, віра в «нещасливі дні» залишається частиною культури. За оцінками дослідників, у деяких країнах бізнес у п’ятницю 13-го може втрачати мільйони через скасовані подорожі та угоди.

Психологи називають це явище способом контролювати невизначеність: коли світ здається хаотичним, символи й прикмети дають ілюзію порядку.

Зрештою, для більшості людей п’ятниця 13-го — радше культурний феномен і привід для розмов, ніж реальна загроза. Але історія цього забобону показує, як глибоко міфи, релігія та попкультура можуть впливати на повсякденне життя.