Останні роки Польща з країни-експортера робочої сили перетворилася на країну імміграційну. Найбільшу групу серед іноземців складають українці — близько 820 тисяч працює легально і сплачує внески до ZUS, що становить майже 5% усього ринку праці країни. Це означає, що кожен 20-й працівник у Польщі — українець.
Попри ці цифри, дискусія навколо міграції залишається поляризованою. Частина суспільства бачить у мігрантах конкурентів, інша — необхідний ресурс для економіки, яка стикається зі старінням населення та нестачею робочих рук.
Факти проти міфів
Дані ZUS показують, що іноземці складають вже понад 7–8% усіх застрахованих працівників у Польщі. Водночас дослідження громадської думки демонструють, що поляки часто перебільшують цю цифру, вважаючи, що мігрантів набагато більше (іноді навіть понад 5 млн, хоча реально їх близько 2–2,5 млн).
Так само міфи стосуються і соціальної допомоги. Популярна думка: мігранти приїжджають «по соціалку». Але цифри інші:
- Видатки бюджету на українців у 2024 році становили близько 6,5–7 млрд злотих (допомога 800+, освіта, медицина).
- Натомість доходи від податків і внесків перевищили 17,7 млрд злотих.
Тобто внесок мігрантів у бюджет у 2,5 раза вищий за витрати на них.
Активність на ринку праці
За даними OECD, Польща — одна з країн, які найкраще інтегрують українських біженців у робочий ринок. У 2023 році рівень зайнятості серед громадян України сягнув понад 70% — це рівень, який можна порівнянний із поляками. До прикладу, у Німеччині він становить близько 30%.
Лише у 2024 році понад 100 тисяч українців відкрили власний бізнес у Польщі — від ІТ-компаній до будівельних фірм.
Це свідчить, що мігранти не тільки займають робочі місця, а й створюють їх.
Як поляки сприймають мігрантів
Опитування показують суперечливі настрої:
- понад половина поляків боїться зростання державних витрат через мігрантів
- водночас майже стільки ж визнають, що без них неможливо закрити кадрові прогалини
- майже 43% респондентів погоджуються, що мігранти збільшують надходження до бюджету
Довіра залежить і від професій: більш позитивно оцінюють роботу іноземців у медицині чи будівництві, але менше — у сфері права.
Що далі?
Польща ухвалила стратегію міграційної політики до 2030 року, орієнтовану на залучення працівників з культурно близьких країн — України, Білорусі, Грузії, Молдови та Вірменії. Водночас бізнес дедалі частіше запрошує фахівців із більш далеких регіонів, зокрема Філіппін чи Колумбії. Все тому, що по прогнозах до 2035 року Польща втратить понад 2 млн людей працездатного віку.
У перспективі Польща може піти шляхом Канади чи Великої Британії, впровадивши систему квот і балів для дефіцитних професій. Але вже зараз очевидно: без іноземних працівників економіка країни не зможе функціонувати так само ефективно.
