З 1 липня Данія стала першою країною Європейського Союзу, яка впроваджує обов’язковий військовий призов для жінок. Це рішення привернуло чимало уваги, адже ідея залучати жінок до обов’язкової служби все частіше обговорюється в умовах зростання безпекових загроз у Європі, насамперед через війну Росії проти України.

Які країни вже мають військовий обов’язок для жінок, як він виглядає на практиці та чи може ця хвиля вплинути на українок, які нині мешкають у ЄС? Розбираємо детальніше.

Данія: перша в ЄС із обов’язковим призовом жінок

Із 1 липня 2025 року в Данії військовий обов’язок поширюється і на жінок, які досягли 18-річного віку. Раніше вони могли служити добровільно, але не підлягали обов’язковому призову.

• Тривалість служби: 4 місяці базової підготовки.
• Відбір: як і для чоловіків, через жеребкування, якщо кількість добровольців менша за потребу армії.
• Цілі: уряд прагне збільшити чисельність новобранців із нинішніх 4 700 до 6 500 осіб щороку до 2033 року, водночас нарощуючи витрати на оборону до 3% ВВП.

Данія має невелику, але професійну армію чисельністю близько 9 000 військових. Введення призову для жінок – це спроба посилити оборонний потенціал і створити гендерно збалансовані збройні сили.

Норвегія: піонерка у Скандинавії

Хоч Норвегія не входить до ЄС, вона стала першою європейською країною, яка у 2015 році ввела обов’язковий військовий призов для жінок на рівних умовах із чоловіками.

• Тривалість служби: 12 місяців.
• Призовний вік: 19 років.
• Практика: не всі, кого викликають, проходять службу — відбір досить суворий, і реально служить приблизно 15-20% вікового контингенту.

Норвезька модель часто слугує прикладом для інших європейських країн, які розглядають гендерно нейтральний призов як крок до рівності й зміцнення обороноздатності.

Швеція: змішана система

Швеція скасувала призов у 2010 році, але відновила його у 2017-му через зростання напруги у регіоні Балтійського моря. Призов гендерно нейтральний, тобто жінки теж підлягають обов’язковій реєстрації і можуть бути призвані.

• Тривалість служби: 9–12 місяців.
• Відбір: лише частина вікового контингенту реально йде служити — приблизно 4 000 осіб щороку з близько 100 000 потенційних призовників (чоловіків і жінок).

Шведський підхід: навіть із обов’язковим призовом країна прагне покрити армійські потреби переважно добровольцями.

Фінляндія: обов’язковий призов лише для чоловіків

У Фінляндії зобов’язаний служити лише чоловічий контингент віком 18–30 років. Жінки можуть служити добровільно, але призов на них не поширюється.

Однак тема розширення обов’язкової служби на жінок обговорюється на політичному рівні, особливо після вступу країни до НАТО.

Німеччина, Франція та інші: поки без обов’язку

У більшості країн ЄС обов’язкового призову для жінок не існує. Навіть більше — багато держав скасували військовий призов загалом:

• Німеччина скасувала призов у 2011 році. Тема його повернення обговорюється на тлі російської агресії, але жодних рішень щодо жінок наразі немає.
• Франція має добровільну службу і програму короткострокової підготовки для молоді, але без обов’язку служити.
• Італія, Іспанія, Чехія, Польща та більшість інших держав ЄС спираються на професійні армії. Жінки можуть служити, але винятково добровільно.

Проте останнім часом політичні дискусії про гендерно нейтральний призов починають звучати гучніше в багатьох країнах, особливо після повномасштабної війни РФ проти України.

Чи може це стосуватися українок, які виїхали в ЄС?

Відразу варто уточнити: українки, які переїхали до ЄС, але не отримали громадянства чи постійного резидентського статусу, призову в європейських арміях не підлягають.

Військовий обов’язок у країнах ЄС стосується громадян або осіб із певним типом довготривалого проживання(у деяких випадках ПМП), а тимчасовий захист чи статус біженця не створює таких зобов’язань.

Інша річ — якщо українки в майбутньому отримають громадянство країн, де існує військовий обов’язок для жінок (наприклад, Данії чи Швеції), тоді на них поширюватимуться ті ж правила, що й на місцевих громадянок.

Наприклад:

• у Данії з 1 липня обов’язковий призов стосується громадянок Данії, а також осіб із подвійним громадянством, якщо вони не звільнені за законом.
• у Швеції облік ведеться серед громадян і постійних мешканців, проте до служби викликають лише тих, хто реально потрібен армії.

Отже, для більшості українок, які нині проживають у ЄС під тимчасовим захистом або з посвідкою на проживання, питання обов’язкового призову не є актуальним. Однак у перспективі зміни статусу (наприклад, набуття громадянства) воно може стати предметом уваги.

Чи зростатиме тренд на обов’язковий призов для жінок?

Після російського вторгнення в Україну багато країн Європи серйозно замислилися над підвищенням обороноздатності. Водночас зростає суспільний запит на гендерну рівність, ідея військового обов’язку для жінок дедалі частіше з’являється у політичних програмах.

Втім, країни балансують між потребою зміцнити армії й політичною чутливістю цієї теми. Навіть у Норвегії та Швеції, де закон дозволяє закликати жінок, армії на практиці набирають лише невеликий відсоток контингенту.

Данія стала першим кроком ЄС у цьому напрямку — і цілком імовірно, що інші скандинавські або балтійські країни можуть піти тим самим шляхом, якщо безпекова ситуація в Європі продовжить загострюватися.

Таким чином, обов’язковий військовий призов для жінок у ЄС поки що радше виняток, ніж правило. Але досвід Данії та скандинавських країн демонструє: ця тема вже перестає бути суто теоретичною. Для українок, які переїхали в ЄС, це поки що не становить безпосередньої загрози, якщо вони не набули громадянства нової країни проживання. Втім, тенденція свідчить: обговорення рівності в армії в Європі лише набиратиме обертів.