В Європі виноробство — не просто бізнес або гастрономічна візитівка. Це частина місцевої культури, яка тісно вплітається в історію, місцеві ландшафти, сезонність і навіть у мову й акценти. Вино підкреслює ідентичність кожного регіону і розкриває їх з іншого боку. Саме тому подорож винними маршрутами — це спосіб побачити не тільки фасад, а й основу регіонального життя. 

Бордо, Франція: не класика, а система

Можливо, це найбільш "організований" винний регіон Європи. Тут усе працює як по нотах: шато з сертифікатами, винні дороги з табличками, чіткі цінники й заздалегідь заброньовані дегустації. Але за цією правильністю ховається унікальна структура винного ландшафту: регіон поділений на "лівий" і "правий" береги Жиронди, кожен зі своїм сортовим профілем.

Цікаво знати: вина Бордо не одиночні, а купажні, тобто це поєднання кількох сортів. Червоні виробляють з каберне совіньйону й мерло, а білі — з совіньйону блан і семільйону.

Як потрапити: з Парижа до Бордо швидкісним поїздом (2 години), далі — оренда авто або маршрутки до конкретних маєтків (наприклад, Margaux, Saint-Émilion).

Ціни на дегустації: від 12 до 25 євро, але у відомих шато цінник вищий. Часто є короткий тур погребами або відео-презентація.

Тоскана, Італія: вино як елемент пейзажу

Тоскана — це не лише к’янті. Насправді регіон складається з десятків винних зон із різним рельєфом і сортами. Тут не побачиш однакових маєтків чи копіпастних туристичних форматів. Сюди їдуть за спокоєм, краєвидами й винагородою у вигляді вина з ідентифікацією місцевості. Якщо у Бордо виноробства є вертикальною структурою, то у Тоскані вона горизонтальна, розсіяна.

Що цікаво: багато вин роблять із автохтонних сортів (санжовезе, канайоло), а виноробні часто поєднують функції агротуризму: тут можна й заночувати, і з'їсти домашню пасту.

Логістика: базовий маршрут — Флоренція або Сієна, далі — автобуси чи авто до зон Greve in Chianti, Montepulciano, Montalcino.

Дегустації: від 10 до 20 євро за сет із 3–5 вин, іноді включають легку закуску. У сезон бронювання обов’язкове.

Ріоха, Іспанія: між традицією й технологіями

На перший погляд, Ріоха виглядає як іспанський аналог Бордо. Це також структурований регіон із DOCa-класифікацією, поділом на підрегіони й великою кількістю брендових виноробень. Але різниця полягає у способі роботи. Тут активно застосовують сучасні технології та нові винні формати (експериментальні купажі, хімічно чисті ферментації) існують поруч із класичними «ріохами», які витримкють в дубі.

Особливість: вина мають обов’язкову витримку — crianza, reserva, gran reserva. І це відбивається у вартості, смаку й глибині.

Як доїхати: із Мадрида до Логроньо (центр регіону) — прямі автобуси або авто. Всередині Ріохи вже йде розгалужена мережа локальних маршрутів.

Ціни: від 8 до 15 євро за дегустацію. У багатьох виноробнях є інтерактивні музеї вина (наприклад, Bodega Vivanco).

П’ємонт, Італія: територія серйозного вина

П’ємонт вважається інтелектуальним винним регіоном. Тут складно «просто зайти й випити келих». Усе зав’язано на терруар, сортову специфіку, глибоку витримку й порівняльні дегустації. У центрі — бароло, барбареско, а також білі вина з арнеїсу й мускату.

Цікаво: бароло вважається одним із найскладніших у виробництві вин, і його дегустації рідко бувають короткими. Це регіон для тих, хто хоче розуміти, а не просто смакувати.

Логістика: базове місто — Альба (2 години від Турина). А далі вже авто або таксі до виноробень у зонах La Morra, Barolo, Neive.

Дегустації: від 15 євро, краще подбати про попередню реєстрацію. Часто поєднуються з трюфельними турами.

Вахау, Австрія: вино вздовж Дунаю

Австрійський регіон Вахау — це зона білого вина. Тут немає помпезних маєтків, але є надзвичайно якісні сорти — грюнер вельтлінер, рислінг, мюллер-тургау. Дегустації прості й невимушені, часто просто на фермах.

Особливість: регіон розташований уздовж Дунаю, ідеальний для веломандрівок. Виноробні часто відкриті щодня й не потребують попереднього запису.

Як дістатись: з Відня до Кремса або Дюрнштайну (1 година потягом), далі — велосипед або автобус.

Ціни: 7–15 євро. Часто — самостійна дегустація з міні-гідом або QR-кодом.

Словенія: малий масштаб з великими враженнями

Словенське виноробство мало відоме на глобальному рівні, але в Європі його високо цінують. Регіони — Прекмур’я, Подрав’я, Брда — невеликі, з фокусом на органіку, біодинаміку й автохтонні сорти. Туристичної інфраструктури менше, але це й плюс — винороби мають час на гостей.

Що цікаво: можна поєднати з гірським або озерним туризмом. Наприклад, винні ферми довкола озера Блед або поруч із італійським кордоном.

Як доїхати: з Любляни автобусом або авто до Марібору чи Нової Горіци.

Дегустації: 8–15 євро. Часто у форматі “slow wine experience” — із тривалими поясненнями, закусками та елементами вечері.

Як грамотно спланувати мандрівку винними маршрутами 

• Маршрути краще обирати від виноробень, а не від міст. Адже туризм підлаштовується під виробництво, а не навпаки.
• Дегустації бронюйте онлайн, якщо їдете у високий сезон, зазвичай це серпень-жовтень. Без цього вам просто можуть відмовити.
• Уникайте групових турів по 30 людей. Як правило, це поверхнево й досить дорого.
• Не обмежуйтесь червоним вином. Білі сорти в Центральній і Східній Європі часто не поступаються класичним червоним з Франції чи Італії.
• Якщо берете вино з собою — обирайте упаковки, які не потребують декларування. Для літака ідеальними будуть спеціальні валізні бокси.