Коли переїздиш до Європи, багато що відбувається інакше, від побуту до звичних прав і гарантій. Одне з питань, яке часто хвилює українців, як працює система лікарняних. Хто платить гроші, скільки і через який час? Чи однакові правила всюди?

Насправді умови дуже різні, навіть у межах ЄС кожна країна має свої правила щодо лікарняних. Та є спільна риса: відсутність доходу через хворобу тут не лишається без підтримки. Держава або роботодавець (часто разом) допомагають працівнику, аби він міг спокійно лікуватися, не боячись збанкрутувати. Розповідаємо, як це виглядає в різних країнах Європи.

Хто платить лікарняний у Європі?

У більшості країн схема приблизно така:

• Перші кілька днів (або тижнів) лікарняний платить роботодавець.
• Далі виплати переходять на державні фонди соціального страхування або лікарняні каси (наприклад, Krankenkasse у Німеччині).
• У багатьох країнах встановлено максимальні строки виплати лікарняних та обмеження по сумі.

Тривалість і розмір виплат сильно різняться. Десь працівник отримує повну зарплату відразу, а десь — лише 60-70 % середнього заробітку. Також існують поняття «період очікування» (Wartezeit, délai de carence), коли перші дні хвороби не оплачуються.

Німеччина: Krankengeld після шести тижнів

У Німеччині система лікарняних є однією з найорганізованіших у Європі. Головна фішка: повна зарплата перші шість тижнів хвороби і потім виплати від Krankenkasse до 78 тижнів. Хворіти тут дорого, але ти без грошей не залишишся.

• Перші 6 тижнів: роботодавець платить зарплату повністю (Entgeltfortzahlung), якщо працівник хворіє.
• З 7-го тижня: виплати переходять до лікарняної каси (Krankenkasse), яка платить Krankengeld — приблизно 70 % брутто, але не більше встановленого ліміту (на 2025 рік це близько 120 євро на день).
• Максимальна тривалість виплати Krankengeld — 78 тижнів протягом 3 років при одній і тій самій хворобі.

Важливо: у Німеччині немає періоду без оплати: з першого дня хвороби працівник має право на гроші, якщо подав довідку від лікаря.

Польща: короткий «карансний період»

Одна з тих країн, де лікарняний часто починається з каранційного періоду ( karencja). Це один день без виплат, зазвичай перший, який можуть скасувати за бажанням роботодавця. Далі виплати йдуть швидко і відносно непогані.

• Перші 33 дні (або 14 днів, якщо працівнику понад 50 років) — платить роботодавець.
• З 34-го дня виплати бере на себе ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych).
• Розмір виплати: 80 % середнього заробітку, або 100 % у разі хвороби під час вагітності чи у випадку нещасного випадку на роботі.

Франція: délai de carence і соціальне страхування

Країна відома суворішими правилами: тут три дні можуть залишитися неоплаченими (délai de carence). Виплати від соцстраху часто не покривають повної зарплати, тож багато працівників мають додаткове страхування.

• Перші 3 дні хвороби не оплачуються (délai de carence), крім деяких винятків (наприклад, хвороба через професійний ризик).
• З 4-го дня виплачує Assurance Maladie — 50 % середньої зарплати, з певними лімітами.
• Деякі колективні договори доплачують різницю до 100 %.

Важливо: у Франції часто практикується страхування від втрати доходів (prévoyance), яке доповнює стандартні лікарняні.

Італія: залежить від сектора

Італійська система лікарняних дуже залежить від галузі й колективних договорів. Загалом, перші три дні можуть бути неоплачуваними, але багато працівників мають право на доплати від роботодавця чи профспілки.

• Перші 3 дні — не оплачуються, якщо немає додаткових угод (але часто колективні договори компенсують ці дні).
• З 4-го дня платить INPS (національний інститут соціального страхування) плюс роботодавець може доплачувати.
• Розмір виплати коливається від 50 % до 66 % зарплати, залежно від стажу та тривалості хвороби.

Чехія: зменшені доходи перші три дні

Тут система лікарняних змінилася кілька разів. Сьогодні зберігається 3 дні без виплат, а далі частину платить роботодавець, а потім держава. Виплати не дуже високі, але працювати хворим тут ніхто не змушує.

• Перші 3 дні не оплачуються (до 2019 р. було 0, зараз є оплата за частину зарплати з 4-го дня).
• З 4-го до 14-го дня платить роботодавець — близько 60 % середньої заробітної плати.
• З 15-го дня — виплачує держава (ČSSZ), теж близько 60 %.
• Максимальна тривалість — 380 днів.

Іспанія: хто і скільки платить?

Лікарняні можуть бути доволі скромними на старті. Перші три дні часто залишаються без виплат, а далі відсотки ростуть залежно від тривалості хвороби. Довгий лікарняний стає більш вигідним, ніж короткий.

• Перші 3 дні — часто без оплати (залежить від колективного договору).
• З 4-го до 20-го дня роботодавець виплачує 60 % зарплати.
• З 21-го дня — 75 % виплачує Social Security (Seguridad Social).

Австрія: щедрий початок

Австрія вважається однією з найщедріших країн у плані лікарняних. Перші шість тижнів ти отримуєш повну зарплату, а далі суми знижуються, але зовсім без грошей не залишишся.

• Перші 6 тижнів хвороби — 100 % зарплати, платить роботодавець.
• Далі — 4 тижні 50 %, ще 4 тижні — 25 %.
• Потім виплати переходять до державної страхової каси (GKK) — близько 60 % зарплати.

Нідерланди: до двох років хвороби

Одна з небагатьох країн, де роботодавець зобов’язаний платити лікарняні до двох років. Але сума — не повна зарплата, а щонайменше 70 %. Якщо після двох років працівник не одужує, включається система інвалідності.

• Під час хвороби роботодавець зобов’язаний виплачувати щонайменше 70 % зарплати до 2 років.
• Якщо після цього працівник не працездатний, переходить на інвалідність і отримує WIA-посібник.

Швеція: власна відповідальність перший день

У Швеції перший день хвороби завжди твій власний клопіт, він не оплачується (karensdag). А вже з другого дня система стає більш людяною, із виплатами від роботодавця та держави.

• Перший день хвороби — без оплати (karensdag).
• З 2-го до 14-го дня — платить роботодавець близько 80 % зарплати.
• Далі — Försäkringskassan (шведське страхове агентство) продовжує виплати.

Що впливає на виплати?

• Стаж роботи (чим довше працюєш, тим більше прав).
• Тип контракту (безстроковий або тимчасовий).
• Причина хвороби (професійна хвороба чи звичайне ГРВІ).
• Колективні договори: часто доплачують різницю між державною виплатою та реальною зарплатою.

Що робити українцям в Європі?

Якщо ви переїхали в Європу й працюєте офіційно, ви маєте ті ж права, що і громадяни країни, бо сплачуєте внески до соцстрахування.

• Обов’язково зберігайте лікарські довідки і повідомляйте роботодавця про хворобу якомога швидше.
• Перевірте, чи діє для вас період очікування без оплати.
• З’ясуйте, чи ваш роботодавець має приватне страхування, яке покриває повну зарплату.

Хворіти в Європі — не означає залишитися без грошей. Так, виплати можуть бути меншими за зарплату, але механізм допомоги існує скрізь. Найголовніше — офіційне працевлаштування і знання правил країни, у якій ви живете.

Пам’ятайте: у більшості випадків з першого чи четвертого дня хвороби ви вже отримуєте гроші, хоч і не завжди в повному обсязі. Тож якщо занедужаєте в Європі, не панікуйте. Ваше здоров’я тут підтримують навіть у часи хвороби.