Коли в Гарварді знаходиш вітрину з рукописом Григорія Сковороди, стає зрозуміло: історія України давно вийшла за межі її кордонів. Університетські бібліотеки, європейські музеї та приватні архіви приховують не лише книжкові раритети, а й свідчення козацької доби, ікони з дерев’яних церков, навіть прапори, які пережили поразки й перемоги.

Українські артефакти розсіяні світом, і це одночасно трагедія та шанс. Трагедія, бо багато з них вивезені під час воєн чи імперських експансій. Шанс, бо вони залишаються живими мостами, які нагадують про Україну в найвідоміших культурних столицях світу. Команда Relocate.to розповідає що саме і де можна побачити.

Рукописи, що мандрують

У Гарвардській бібліотеці можна натрапити на рукописи Сковороди, у Бібліотеці Конгресу у Вашингтоні — на рідкісні українські стародруки й емігрантські часописи. 

А у Британській бібліотеці зберігаються інкунабули з українських земель, які давно стали «німими свідками» нашої книжкової традиції.

Козацькі клейноди в чужих вітринах

У Варшаві, в Національному музеї, ви побачите шаблі та гетьманські клейноди.

У Стокгольмі, у Шведському військовому музеї, виставлені трофеї запорожців після Полтавської битви. Кожен предмет там — історія про державу, яка боролася за право існувати.

Ікони й мистецтво

У Луврі можна знайти ікони, що колись прикрашали українські церкви, а у Ватиканській бібліотеці — листування уніатських митрополитів. 

А в Метрополітен музеї в Нью-Йорку — українські ікони та вишивку з Галичини й Поділля. Ці речі опинилися в колекціях завдяки війнам, купівлям, іноді випадковим шляхом — але тепер саме вони розповідають світові про нашу культуру.

Архіви еміграції

Не менш важлива сторінка — архіви українців за океаном. В Едмонтоні (Канада) зберігаються документи та рукописи Уласа Самчука й Олеся Ольжича. 

У Нью-Йорку, в Колумбійському університеті, — архіви українських громадських організацій ХХ століття. Це вже інший вимір спадщини: історія вигнання, виживання й творення нових громад.