48 сесія Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка цьогоріч триває в Пусані з 20 по 29 липня, поповнила список спадщини одразу двома визначними європейськими об'єктами, кожен з яких по-своєму відображає важливі сторінки історії та культури XX століття: пляжі Нормандії та житловий масив Берліна. Про це повідомляє видання Newsweek.

Пляжі Нормандії: символ визволення Європи

До списку Всесвітньої спадщини увійшли п'ять основних ділянок узбережжя Нормандії, що простягаються більш ніж на 80 кілометрів між департаментами Манш і Кальвадос: це культові пляжі Юта (Utah), Омаха (Omaha), Голд (Gold), Джуно" (Juno) та Сорд" (Sword). Окрім цього, статус отримали також скеля Пуент-дю-Ок (Pointe du Hoc) — місце легендарної атаки американських рейнджерів, та залишки штучної гавані Малберрі (Mulberry) в Арроманш-ле-Бен.

Саме на ці береги 6 червня 1944 року висадилися понад 156 тисяч військовослужбовців США, Великої Британії, Канади та інших країн, започаткувавши «Оверлорд» — наймасштабнішу в історії операцію, яка стала вирішальним етапом у визволенні Західної Європи від нацистської окупації.

У заяві ЮНЕСКО наголошується, що ці пляжі зберігають численні свідчення тієї епохи: від німецьких оборонних позицій до затонулих суднен біля узбережжя.

«Це рішення зобов'язує нас зберегти це місце, захистити його, ще більше цінувати його та підвищувати його цінність», — зазначив голова регіональної ради Нормандії Ерве Морен.

Водночас експерти попередили про нові загрози, зокрема надмірний туризм, зміну клімату, підвищення рівня моря та будівництво вітрових електростанцій.

Целендорф: архітектурний модерн посеред лісу

Целендорф, відомий у Берліні також як «Селище дядька Тома», став сьомим об'єктом у складі вже існуючої світової спадщини «Житлові комплекси берлінського модерну».

Ансамбль, зведений у 1926–1932 роках поблизу лісового масиву Грюневальд, є яскравим прикладом архітектури Нової об'єктивності. Через яскраві кольорові фасади та віконниці у народі його називають «Папуже селище» . Головною метою архітекторів, серед яких були Бруно Таут, Мартин Вагнер та інші відомі митці, було створення посеред лісу доступного та комфортного житла для робітничих родин.

Цікаво, що це була друга спроба Целендорфа потрапити до списку ЮНЕСКО. У 2008 році через поганий стан багатьох фасадів селище не отримало статус разом з іншими шістьма берлінськими комплексами. 

Читайте також: Петриківка, борщ, вишиванка: що з української спадщини визнало ЮНЕСКО