Хочу поговорити про те, чому українцям так складно ділитися своїми емоціями та почуттями.❤️ Це питання часто виникає, особливо коли ми живемо в інших країнах і стикаємося з іншими культурами, наприклад, у Нідерландах.
 

Це щось типово українське — замовчувати свої емоції або приховувати їх. Якось на роботі у Нідерландах мене запитали про це, і я задумалася: чому українцям так складно говорити про свої емоції, почуття та стан?🥺

Часто, коли ми намагаємося поділитися своїми проблемами або тим, як нам важко, у відповідь ми отримуємо знецінення. Інколи замість підтримки чуємо: "Та невидумуй, які у тебе можуть бути проблеми? У мене ось справжні проблеми!". Це знецінення провокує нас відчувати себе ще гірше.😰

Після кількох таких негативних досвідів людина перестає ділитися своїми емоціями, розуміючи, що це не поліпшить її ситуацію. З часом формується установка: немає сенсу ділитися, адже тобі не стане легше від цього.🫂

Особливо зараз, коли українці настільки вразливі, коли в нас стільки болю всередині через війну, ми потребуємо підтримки та єдності. Нам важко, незалежно від того, де ми знаходимося — в Україні чи за її межами. Кожен з нас щось втратив і переживає складні часи.

Ми не можемо постійно приховувати і тримати все всередині, вдаючи, що все нормально. Потрібно визнавати свої емоції та почуття, говорити про них і бути готовими почути інших. Не варто мірятися тим, у кого більше проблем, а натомість просто говорити і підтримувати одне одного.

Українцям потрібно вчитися ділитися своїми емоціями і знаходити підтримку в оточуючих. Це допоможе нам відчути єдність і підтримку у цей складний час.

Більше у моєму ТікТок sushi.ksu 🤗🇳🇱🇺🇦