Нове дослідження австралійських учених спростовує гіпотезу, що шеститонний вівтарний камінь Стоунхенджа було принесено льодовиком. Виявляється, мегаліт із північно-східної Шотландії перемістили давні люди. І це справжній подвиг інженерної думки, пише SciTechDaily.
Походження головного мегаліта Стоунхенджа
Вівтарний камінь Стоунхенджа — центральний мегаліт із пісковика. Відстань від кар'єру до Солсбері, де розташовано Стоунхендж, становить приблизно 700 кілометрів.
Раніше існувала гіпотеза, що камінь міг переміститися сам під час останнього льодовикового періоду. Однак коли вчені порівняли дані мінеральних зерен із комп'ютерним моделюванням руху давніх льодовиків, було встановлено, що льодовики могли затягнути каміння хіба що до банки Доггер (територія в Північному морі), але не до південної Англії.
«Замість того, щоб природним чином переноситися льодом, дані вказують на навмисне, ретельно сплановане переміщення через складний та різноманітний ландшафт», — розповів співавтор дослідження доктор Ентоні Кларк.
Оскільки жоден льодовиковий шлях не з'єднував Шотландію зі Стоунхенджем, залишається єдине пояснення: люди. Але як вони це зробили? Дослідники припускають, що переміщення відбувалося поетапно. Давні будівельники, ймовірно, комбінували сухопутний транспорт (волоком або на санях) з річковим або прибережним — де це було можливо.
Це відкриття не просто додає ще один факт до підручників археології. Воно змінює наше уявлення про рівень організації та співпраці в неолітичній Британії. Вчені планують подальші дослідження щодо походження головного мегаліта Стоунхенджа.
Читайте також: Куди поїхати у Великій Британії: 10 небанальних місць для туристів
