Місячні породи, доставлені на Землю астронавтами програми «Аполлон» понад 50 років тому, дозволили вченим по-новому поглянути на історію магнітного поля Місяця. Про це повідомили дослідники в середу, оприлюднивши результати роботи в журналі Nature Geoscience.

Дослідження команди з Оксфордського університету свідчить, що більшу частину свого існування Місяць мав слабке магнітне поле, а в окремі періоди (3–4 мільярди років тому) його інтенсивність різко зростала та навіть перевищувала сучасну магнітну активність Землі. Втім, ці сплески були надзвичайно короткими.

За словами провідної авторки дослідження Клер Ніколс, на супутнику спостерігалися «неймовірно короткі спалахи високої напруженості магнітного поля», які тривали не більше 5000 років, а можливо — лише кілька десятиліть. Вчені пов’язують це з плавленням порід, багатих на титан, глибоко під поверхнею Місяця.

Магнітні поля відіграють критично важливу роль у захисті планет від космічного випромінювання. 

Для Землі саме магнітний щит допомагає стримувати сонячні бурі та небезпечні частинки з космосу. Тому розуміння того, як формувалося й змінювалося магнітне поле Місяця, має значення для оцінки еволюції планетних середовищ загалом.

Раніше вчені припускали, що магнітне поле Місяця залишалося сильним протягом тривалого часу. Ці висновки ґрунтувалися на аналізі порід, зібраних під час місій «Аполлон» у 1969–1972 роках. Однак нове дослідження показало, що ті зразки не були репрезентативними для всього супутника.

Команда Ніколс встановила, що високий вміст титану в породах із місій «Аполлон-11» та «Аполлон-17» збігається зі слідами підвищеної магнітної активності. Ймовірно, ці зразки походять із регіонів, де вулканічні виверження винесли на поверхню породи з особливими характеристиками.

«Ми знайшли відсутню ланку», — зазначила Ніколс. За її словами, магнітне поле Місяця могло періодично ставати дуже сильним і коливатися значно більше, ніж вважалося раніше.

Нові дані можуть отримати продовження вже найближчими роками. У рамках програми NASA «Артеміда» планується дослідження південного полюса Місяця — регіону, який істотно відрізняється від лавових рівнин, де працювали астронавти «Аполлона». Очікується, що четверо астронавтів здійснять обліт Місяця вже у квітні після серії затримок старту з Космічного центру Кеннеді.

Зразки з південного полюса можуть дати нові підказки щодо давнього магнетизму Місяця. У постійно затінених кратерах цього регіону, за попередніми оцінками, міститься водяний лід, що також має ключове значення для майбутніх місій.