Автор: Mihajlo Udlis / Уповноважений з питань України від ХДС Кельн

Українці, які виїхали з окупованих територій через росію або Білорусь, не втрачають можливості претендувати на тимчасовий захист у ЄС лише через маршрут виїзду. Водночас у таких випадках національні органи можуть індивідуально перевіряти обставини та вимагати альтернативні документи, якщо стандартного підтвердження перетину українського кордону немає.

Про це йдеться у письмовій відповіді Генерального директорату Європейської комісії з питань міграції та внутрішніх справ (DG HOME) на запит активіста та експерта з інтеграції в Німеччині. Роз’яснення стосується, зокрема, українців, які виїжджали з тимчасово окупованих територій через Росію чи Білорусь і тому не мають звичайного українського штампа про перетин державного кордону.

Чому виникла проблема

Для частини мешканців окупованих територій виїзд через підконтрольну Україні територію фізично неможливий або був неможливим на момент евакуації. Тому люди були змушені їхати через Росію, Білорусь, а вже звідти — до країн ЄС.

Після зміни європейських правил улітку 2026 року виникло питання, як у таких випадках підтвердити обставини виїзду.

30 липня 2026 року Рада ЄС ухвалила Імплементаційне рішення (ЄС) 2026/1912, яким тимчасовий захист для переміщених з України продовжено. Водночас для нових заявників документ передбачає додаткову умову: тимчасовий захист надається особам, які виконали свої військові обов’язки в Україні, із наданням відповідних доказів, коли це застосовно.

Нагадаємо, що вимога не стосується людей, які вже користувалися тимчасовим захистом у конкретній державі ЄС станом на 30 липня 2026 року і безперервно зберігають цей статус.

Що відповіла Єврокомісія

За письмовою відповіддю DG HOME, наданою автору запиту, сам факт виїзду з окупованої території через росію або Білорусь не є автоматичною підставою для відмови у тимчасовому захисті. Водночас заявник повинен підтвердити, що належить до категорій осіб, які охоплюються механізмом тимчасового захисту, а також, коли це необхідно, надати інформацію щодо виконання військових обов’язків або наявності законних підстав для звільнення від них. Тобто ключовим стає не сам маршрут, а можливість підтвердити обставини конкретної справи.

Що робити, якщо немає українського штампа про виїзд

Саме це питання є особливо важливим для людей, які залишали окуповані території через росію. У відповіді Єврокомісії, яку отримав автор запиту, зазначається, що людина, яка не виїжджала до ЄС безпосередньо через підконтрольну Україні ділянку кордону, може не мати стандартного доказу законного виїзду.

У такому разі заява має оцінюватися індивідуально, а компетентні органи можуть враховувати інші документи та докази.

Це означає, що відсутність українського прикордонного штампа сама по собі не повинна автоматично завершувати розгляд справи.

Чим можна підтверджувати обставини

Перелік документів залежатиме від конкретної країни ЄС та обставин людини. Проте доцільно зберігати все, що може підтвердити маршрут, місце проживання та правовий статус на момент виїзду.

Зокрема:

  • документи, що підтверджують проживання на окупованій території;
  • квитки, бронювання та інші підтвердження маршруту;
  • документи про перетин кордонів третіх країн;
  • довідки та документи щодо військового обліку;
  • документи про відстрочку або звільнення від військового обов’язку, якщо вони є;
  • інформацію з «Резерв+», якщо вона доступна;
  • інші офіційні документи, які допомагають пояснити обставини виїзду.

Якщо доступ до «Резерв+» неможливий, за роз’ясненням Комісії, це не означає, що справа не може бути підтверджена іншими документами.

Чи однакові правила в Німеччині, Польщі та інших країнах

Рішення Ради ЄС встановлює спільну європейську правову рамку, однак безпосередню перевірку заяв і документів здійснюють компетентні органи кожної держави.

Саме тому процедура та набір доказів, які вимагатимуть у Німеччині, Польщі, Чехії, Іспанії, Нідерландах чи іншій країні, можуть відрізнятися.

У складних або нестандартних випадках заявнику варто отримати консультацію міграційного адвоката або спеціалізованої консультаційної організації у країні перебування.

Що буде, якщо у тимчасовому захисті відмовлять

Імплементаційне рішення 2026/1912 саме по собі не визначає автоматичного альтернативного статусу для людини, якій відмовили в тимчасовому захисті.

Залежно від конкретних обставин та законодавства держави перебування можуть існувати інші варіанти легалізації: національний дозвіл на проживання або процедура міжнародного захисту.

Однак міжнародний захист — це окрема юридична процедура з власними критеріями та наслідками. Вона не є автоматичною «заміною» тимчасового захисту, тому рішення про подання такої заяви варто ухвалювати після індивідуальної консультації.

Що насправді означає відповідь Єврокомісії

Головне у роз’ясненні полягає в тому, що маршрут через росію чи Білорусь не прирівнюється автоматично до відсутності права на тимчасовий захист. Якщо через обставини виїзду людина не може надати звичний документ, її справа може потребувати індивідуального розгляду із використанням альтернативних доказів.

Водночас важливо розуміти межі цього документа. Письмова відповідь служби Європейської комісії не є новим нормативним актом, не замінює рішення компетентного органу держави ЄС і сама по собі не гарантує надання статусу.

У кожній конкретній справі остаточне рішення ухвалює відповідний орган країни перебування на підставі права ЄС, національного законодавства та представлених заявником доказів.

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією.