Для мільйонів українців, які після початку повномасштабної війни опинилися в країнах Європи, питання водійських прав залишається одним із найпрактичніших. Чи потрібно міняти посвідчення? Чи потрібен переклад? І на який документ посилатися, якщо в державній установі або роботодавець просить офіційне підтвердження?

І такий документ існує.Насамперед йдеться про Регламент ЄС 2022/1280, ухвалений у липні 2022 року. Саме він встановив спеціальні тимчасові правила щодо документів водія, виданих Україною, для людей, які перебувають під тимчасовим захистом або аналогічним національним захистом. Стаття 3 цього регламенту прямо передбачає, що чинні українські водійські посвідчення визнаються на території ЄС на весь період дії тимчасового захисту. 

Єврокомісія окремо додає, що у більшості випадків це означає, що додаткових дій від власника посвідчення не потрібно.

Саме цей регламент став загальноєвропейською правовою основою, на яку сьогодні посилаються державні органи в окремих країнах. У Німеччині, наприклад, урядовий портал Germany4Ukraine зазначає, що українське посвідчення визнається в Німеччині та інших країнах ЄС до завершення статусу захисту, а міжнародне посвідчення або завірений переклад не потрібні.

Подібну логіку застосовує і Швеція. Шведське транспортне агентство повідомляє, що якщо на людину поширюється Temporary Protection Directive, вона може користуватися українським посвідченням до завершення тимчасового захисту. 

Це важливе уточнення, бо для інших водіїв із посвідченням з країни поза ЄС там діють загальні правила, за якими таке посвідчення може втрачати чинність після року проживання, але для українців під тимчасовим захистом зроблено окремий виняток.

Суть цієї моделі в тому, що ЄС фактично тимчасово зняв одну з головних бюрократичних проблем для українців, а саме необхідність швидко обмінювати посвідчення, складати нові іспити або шукати офіційні переклади лише для того, щоб законно керувати автомобілем у країні перебування.

Як пояснює Єврокомісія, українські водійські посвідчення визнаються протягом усього строку дії тимчасового захисту, а за певних умов можуть також визнаватися й цифрові документи з «Дії».

На практиці це означає, що якщо українцю потрібне загальноєвропейське офіційне підтвердження, насамперед варто посилатися саме на Регламент ЄС 2022/1280, а якщо потрібно довести правило в конкретній країні — додатково показувати сторінку на сайті її профільного міністерства або державного порталу. 

Саме так сьогодні вибудовується система підтвердження: загальна норма на рівні ЄС і локальні роз’яснення на рівні держав. Це видно як мінімум на прикладі Німеччини та Швеції, де національні органи прямо відсилають до європейських правил або повторюють їх по суті.

Водночас важливо розуміти межі дії цього правила. Воно стосується саме тих осіб, які користуються тимчасовим захистом або аналогічною формою захисту, запровадженою державою на підставі європейських рішень. Тобто універсальної відповіді “українські права діють скрізь і завжди” немає: у більшості випадків пільговий режим прив’язаний саме до статусу захисту. Це підкреслює і сама Єврокомісія у своїх роз’ясненнях.

Окремий випадок — країни, які не входять до ЄС. Наприклад, у Швейцарії діють уже не норми Євросоюзу, а національні правила, тому там потрібно орієнтуватися саме на офіційні швейцарські джерела, а не на регламент ЄС. Це важливий нюанс для тих, хто переїхав або планує переїзд за межі Союзу.

Отже, для українців у Європі головний орієнтир зараз простий: якщо йдеться про країну ЄС і про особу під тимчасовим захистом, базовим документом є Регламент ЄС 2022/1280. Саме він дає головне юридичне підґрунтя для визнання українського посвідчення. А далі вже варто відкривати офіційний сайт конкретної країни, щоб подивитися місцеві роз’яснення щодо перекладу, обміну чи окремих категорій водіїв.