Переїзд до іншої країни часто змінює не лише побут і професійні плани, а й спосіб говорити про власну країну. Для Катерини Бродовської, яка переїхала до Польщі у 2014 році, таким способом стала культура. Вона долучалася до українських фестивалів, працювала у Шекспірівському театрі в Гданську, а згодом створила Brodway Agency – агенцію, яка займається дистрибуцією українського кіно та організацією культурних подій у Європі.
У розмові з relocate.to Катерина розповідає, як із волонтерства виросла власна агенція, що залишається за лаштунками концертів, кінопоказів і театральних вистав, чому комунікація є головною навичкою культурного менеджера та з якими викликами сьогодні стикаються українські проєкти за кордоном!
– Розкажіть трохи про свій професійний бекграунд. З чого почався ваш шлях у культурній сфері та організації подій?
Катерина Бродовська: Мабуть, усе почалося ще у школі. Я завжди брала участь у подіях і виступах, навчалася у музичній школі, з дитинства була пов’язана зі сценою.
Потім був шкільний парламент. Я стала президенткою учнівської ради Білої Церкви й долучилася до загальноукраїнської структури учнівського самоврядування. В університеті також була студрада, організація заходів і постійна активність.
Далі з’явилося багато волонтерства, фестивалів і нових знайомств. Мені завжди була близька ця сфера, і я відчувала, що організація подій у мене виходить.
– Як особистий досвід життя за кордоном вплинув на те, чим ви займаєтеся зараз?
Катерина Бродовська: Переїзд значною мірою визначив мою позицію від самого початку. Я відчувала бажання і потребу говорити про Україну та українську культуру за кордоном, щоб про неї дізнавалося більше людей.
Я переїхала до Польщі у 2014 році – ще до безвізу та великих хвиль української еміграції. Майже одразу знайшла місцеву українську організацію і на волонтерських засадах долучилася до музичного фестивалю.
Через пів року після переїзду я влаштувалася на роботу до Шекспірівського театру у Гданську. Ми співпрацюємо й досі, але тепер уже як партнери. Також я опікуюся українськими культурними проєктами театру.
Фактично весь час, який живу за кордоном, я говорю про Україну через культуру.
Важливо й те, що я одночасно перебувала у двох середовищах – польському й українському. Я не обирала між ними, а намагалася поєднувати. Саме це допомогло вибудувати систему, яка згодом набула форми агенції.
– Як би ви описали Brodway Agency людині, яка вперше чує про ваш проєкт?
Катерина Бродовська: Якщо коротко й офіційно, Brodway Agency – це дистриб’ютор українського кіно та агенція, яка займається організацією і культурним менеджментом українських подій у Європі.
У нас є слоган: «Маленька івент-агенція з великим українським серцем». Він дуже точно нас описує.
Назва пишеться не Broadway, як відомий театральний квартал, а Brodway – від початку мого прізвища. На старті була лише я: ідеологиня, ентузіастка, операційна менеджерка й організаторка в одній особі. Уже пізніше мене природним чином знайшла «моя» команда.
Для мене Brodway – це також своєрідний my way of thinking and doing, мій спосіб мислення і роботи. Команда поділяє цей підхід, переймає його та втілює у життя.
– Що сьогодні входить у вашу роботу як власниці та CEO агенції?
Катерина Бродовська: Фактично я виконую функції всіх основних органів життєдіяльності агенції – серця, легень і мозку.
Я знаходжу або вигадую проєкти, розробляю концепцію, визначаю етапи реалізації, веду пряму комунікацію з найбільшими контрагентами та несу повну відповідальність за результат. Також визначаю загальний напрям роботи агенції.
Звичайно, я раджуся з командою щодо способів і форм реалізації, потенціалу проєкту та можливого відгуку аудиторії. Проте остаточні рішення ухвалюю я, адже це питання відповідальності.
Я дуже ціную рівень довіри всередині команди. Це безцінно, коли люди поділяють твій спосіб мислення, довіряють тобі вести їх уперед і залишаються поруч.
За ці роки у нас склалися теплі дружні та партнерські взаємини з багатьма артистами, організаціями й культурними структурами. З деякими ми працюємо роками, а з іншими вже плануємо нові спільні проєкти, до яких мене запрошують як продюсерку.
Тому сьогодні агенція поступово долучається не лише до дистрибуції, а й до створення сучасного українського культурного продукту.
– Багато людей бачать лише фінальний результат – подію, зал, афішу та гостей. Що залишається невидимим у роботі організатора?
Катерина Бродовська: Фактично вся внутрішня кухня.
Це переговори, домовленості та контроль їх виконання, інвестиції, координація команди й виконавців, пошук партнерів і підрядників, бюджет, оцінювання ризиків і маркетинг.
Кожна подія індивідуальна, і кожну можна окремо розкласти на молекули. Проте всі ці елементи тією чи іншою мірою присутні у кожному проєкті.
Є також емоційна й моральна складова. Ми дуже відповідально ставимося до партнерств і колаборацій. Для нас репутація – це гарантія якості й нашої унікальності.
Ми не беремося за все підряд і не погоджуємося на кожну пропозицію. Кожен проєкт для нас особливий. Ми щоразу переживаємо так, ніби робимо це вперше, і хочемо, щоб усе відбулося якнайкраще.
– Які навички найважливіші у культурному менеджменті?
Катерина Бродовська: Комунікація, комунікація і ще раз комунікація. Я завжди наголошую саме на цьому.
Вона може стати гарантією реалізації та успіху проєкту, а може бути причиною того, що він узагалі не відбудеться. Підхід «словами через рот», як я його називаю, лежить в основі всього.
Водночас саме унікальність, продуманість і креативність надають проєкту характеру.
Стресостійкість у нашій професії – це своєрідний іспит: або ти його складаєш, або залишаєш цю справу. Викликів завжди багато, але з досвідом учишся з ними справлятися.
Мозок запам’ятовує алгоритми розв’язання кризових ситуацій. Він пам’ятає, що зрештою все налагодилося, ніхто не помер, і наступного разу ти реагуєш уже спокійніше. Саме тому багато людей із нашої сфери могли б досить легко перейти у кризовий менеджмент.
Але є ще дещо, що часто важко зберігати, – людяність і любов до того, чим займаєшся. Без цього внутрішнього двигуна рухатися далі майже неможливо. Ти маєш щиро любити свою справу, і люди це обов’язково помітять.
– Чи змінилося ваше розуміння професії з моменту, коли ви тільки починали?
Катерина Бродовська: Звичайно. Початок був дуже інтуїтивним: усе відбувалося методом спроб і помилок, фактично в ручному режимі.
Моя робота звела мене з неймовірною кількістю цікавих людей, які стали моїми вчителями й наставниками. Хтось безпосередньо допомагав і робив позитивний внесок, а хтось приніс у моє життя розуміння того, як робити не потрібно. І це також дуже цінний досвід.
З часом приходить усвідомлення, що багато процесів потребують компромісів, кожне рішення має наслідки й до них потрібно бути готовою.
– Чи є в культурному менеджменті місце для імпровізації, чи все має бути чітко сплановано?
Катерина Бродовська: Ми можемо передбачити багато, але точно не все. Тому досить часто доводиться реагувати тут і зараз.
Імпровізації може бути чимало, особливо коли всі процеси пов’язані між собою. У нас також траплявся ефект доміно, коли одна зміна впливала на всі наступні етапи й потрібно було екстрено реагувати.
Проте іноді саме з таких випадковостей народжуються несподівані й навіть дуже хороші результати.
– Як ви обираєте, з якими артистами, фільмами або подіями працювати?
Катерина Бродовська: Передусім ми відштовхуємося від власних уподобань і смаків. Звичайно, дивимося на актуальність, але для нас важливо, який зміст несе формат або продукт.
Також ми уважно слухаємо наших глядачів, враховуємо їхні побажання й очікування та, наскільки це можливо, намагаємося їх реалізовувати. Найбільше це стосується кіно, адже цей напрям дає змогу одночасно охоплювати дуже широку аудиторію.
Коли йдеться про музику, театр або літературу, ми часто отримуємо запити безпосередньо від артистів і авторів. Нас рекомендують і передають наші контакти.
Для мене кожен такий запит – підтвердження того, що ми добре працюємо і людям із нами комфортно. З деякими артистами та командами ми співпрацюємо вже багато років.
Водночас для нас важливі репутація та позиція артиста або колективу. Коли ми збігаємося у цінностях і поглядах, співпраця зазвичай виходить приємною, а результат – сильним.
– Чи був проєкт, після якого ви подумали: «Наступного разу ми точно зробимо це інакше»?
Катерина Бродовська: Так, звичайно. Найчастіше це трапляється з першими спробами реалізувати новий формат або вийти на інший масштаб.
Я дуже критична до себе, тому завжди бачу, що можна вдосконалити. Хоч це й непросто, я вмію визнавати власні помилки та брати за них відповідальність.
Навіть із ситуації, яка здається безвихідною, можна знайти вихід. Такі випадки дають величезний досвід: ти швидко зростаєш, краще пізнаєш власні можливості й починаєш інакше оцінювати саму ситуацію.
Цього не навчать в університеті чи на курсах. Такий досвід справді безцінний.
– Як ви працюєте з кризами або ситуаціями, коли щось іде не за планом?
Катерина Бродовська: Наскільки це можливо, я намагаюся одразу тверезо прийняти ситуацію і покроково зрозуміти, що потрібно зробити, аби її виправити.
Звичайно, невелика паніка й адреналін присутні – це базова реакція. Спочатку я можу емоційно відреагувати, але потім, особливо у присутності когось із команди, беру себе в руки й починаю послідовно виконувати необхідні кроки.
Усе залежить від масштабу катастрофи. Але з досвідом мені також довелося прийняти, що є речі, на які ми не можемо вплинути. Іноді обставини справді сильніші.
До останнього ми намагаємося знайти рішення. Проте вміння вчасно відпустити ситуацію також буває важливим.
– Які виклики сьогодні стоять перед культурними проєктами, що працюють з українською аудиторією за кордоном?
Катерина Бродовська: Викликів декілька, і вони постійно змінюються.
Насамперед це локальна політика щодо мігрантів і ставлення до України в широкому розумінні. Ми всі живемо у цьому інформаційному полі, серед політичних ігор і маніпуляцій. Я називаю це станом постійної турбулентності.
Питання України залишається важливою частиною європейського порядку денного, але водночас його нерідко використовують як інструмент впливу на суспільство. Це небезпечно на різних рівнях, хоча ситуація дуже залежить від конкретної країни.
Ще один виклик пов’язаний із тим, що війна має гібридний характер. На початку повномасштабне вторгнення стало для Європи потрясінням. Люди активно допомагали, багато говорили про Україну, рівень підтримки був неймовірним.
З часом війна почала перетворюватися на інформаційне тло й перестала бути новиною номер один. Тому з кожним днем привертати увагу стає складніше.
Окремий великий виклик – протистояння української та російської культур у Європі. Ми бачимо це практично в усіх видах мистецтва. На превеликий жаль, світ поступово знову відкриває двері російським артистам, представникам театру та кіно.
Гастролі російських виконавців у Європі збирають повні зали. І нерідко значну частину аудиторії там становлять українці. Для мене це сумна й болюча правда.
Нам доводиться змагатися за наших людей, а особливо – за молодь, яка формується у сучасних умовах далеко від України.
Також можна говорити про перенасичення окремих ринків. У деяких країнах, зокрема у Польщі та Німеччині, відбувається дуже багато українських подій. Наприклад, у Варшаві протягом одного дня можуть проходити п’ять-сім різних заходів: кінопокази, концерти, театральні вистави, виставки або нетворкінги.
Люди звикають до постійної присутності таких подій, але водночас зменшується відчуття їхньої унікальності. У таких умовах перемагає або справді ексклюзивний формат, або масштаб. Тобто все майже так само, як і вдома.
– Що б ви порадили українцям за кордоном, які хочуть запустити власний культурний, освітній або ком’юніті-проєкт?
Катерина Бродовська: Передусім – просто спробувати. Почати й не очікувати, що перша ж подія одразу матиме саме той ефект, на який ви сподіваєтеся. Це нормально. Для розвитку потрібні час і досвід.
Дуже важливо мати підтримку, тому варто знайти однодумців і партнерів, разом із якими можна втілити перші ідеї.
Також важливо не здатися після першої невдачі. Вона трапляється майже з кожним, адже це частина процесу і шляху.
Потрібно вести чесну комунікацію та щиро хотіти подарувати нові й приємні емоції аудиторії, для якої ви створюєте свій проєкт.
Ми відкриті до співпраці з людьми з різних частин Європи. Я завжди відповідаю на такі запити й одразу чесно говорю, чи можемо ми долучитися та підтримати ідею.
Саме завдяки новим знайомствам і партнерствам сьогодні ми маємо велику мережу друзів, партнерів та однодумців у різних країнах. І це ще один дуже цінний результат нашої роботи.
– Які нові формати або напрямки вам було б цікаво розвивати?
Катерина Бродовська: Ми вже плануємо створення власного продукту у співпраці з кількома українськими митцями. Поки я не можу розкривати всі деталі, але, якщо все вдасться, для нас це буде зовсім новий етап.
Сподіваюся, вже найближчим часом ми зможемо про це розповісти.
Крім того, нам хотілося б більше знайомити українського глядача в Україні з культурними продуктами інших країн. У цьому напрямі ми також плануємо рухатися впевнено і з великою цікавістю.
