Тимчасовий захист для українців у Європейському Союзі діє до 4 березня 2027 року. Саме ця дата сьогодні є ключовою для мільйонів людей, які після початку повномасштабної війни виїхали з України та отримали право легально жити, працювати, навчатися й користуватися базовими соціальними гарантіями в країнах ЄС.

Однак у Брюсселі вже не чекають останнього моменту. Європейські інституції та уряди держав-членів обговорюють, що має статися після завершення чинного періоду дії тимчасового захисту. 

Серед варіантів — ще одне продовження, поступовий перехід українців на національні дозволи проживання, створення окремого спеціального статусу або запровадження обмежень для окремих категорій заявників.

Для українців це означає, що найближчий рік може стати періодом підготовки до нових правил перебування в Європі.

Що відомо зараз

Нагадаємо, що механізм тимчасового захисту був активований у ЄС у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Він дозволив українцям не проходити довгу процедуру отримання притулку, а одразу отримати право на проживання, доступ до ринку праці, освіти, медицини та соціальної підтримки.

Станом на зараз цей статус продовжено до березня 2027 року. Але в ЄС все частіше говорять, що навіть якщо війна триватиме, чинну модель дедалі складніше залишати без змін. Вона створювалася як тимчасова відповідь на надзвичайну ситуацію, однак для багатьох українців перебування в Європі вже стало довгостроковим.

Саме тому в ЄС обговорюють не лише питання “продовжити чи ні”, а й те, як поступово виводити людей з тимчасового механізму та зменшити хаотичність, правову невизначеність та перевантаження національних міграційних систем.

Сценарій перший: продовження тимчасового захисту до 2028 року

Найбільш обговорюваний сценарій — продовження тимчасового захисту ще на один рік, до березня 2028 року. Такий варіант виглядає реалістичним, якщо безпекова ситуація в Україні не дозволятиме говорити про масове повернення людей додому.

Для ЄС це був би найпростіший спосіб уникнути різкого обриву статусу для мільйонів українців. Для самих українців — можливість зберегти легальне перебування, роботу, навчання дітей і доступ до базових послуг без негайного переходу на складніші міграційні процедури.

Водночас навіть у разі продовження, статус вже може бути не таким універсальним, як раніше. У Європі дедалі частіше наголошують, що наступний етап тимчасового захисту може мати більше умов, винятків і національних особливостей.

Сценарій другий: продовження, але не для всіх

Ще один з варіантів про який дедалі більше говорять у ЄС, це збереження тимчасового захисту лише для тих, хто не може легко перейти на інший тип дозволу проживання. Йдеться насамперед про вразливі категорії: дітей, людей з інвалідністю, літніх людей, вагітних жінок, одиноких батьків або тих, хто має серйозні гуманітарні підстави залишатися під спеціальним захистом.

Такий підхід означав би, що частину українців поступово стимулюватимуть переходити на стандартні національні дозволи — через роботу, навчання, бізнес, возз’єднання сім’ї або інші підстави, передбачені законодавством конкретної країни.

Для людей, які вже працюють, навчаються або мають стабільний дохід, це може виглядати логічним кроком. Але для тих, хто залежить від соціальної допомоги, має нестабільну зайнятість або не відповідає вимогам національних програм, такий перехід може стати серйозним викликом.

Сценарій третій: перехід на національні дозволи проживання

Ще один ключовий напрям дискусії — переведення українців з тимчасового захисту на національні дозволи проживання в країнах ЄС. Це можуть бути дозволи на підставі працевлаштування, навчання, підприємництва, сімейних обставин або гуманітарних причин.

На практиці це означає, що правила стануть менш одноманітними. Якщо тимчасовий захист працює як загальноєвропейський механізм, то національні дозволи залежать від законодавства кожної окремої країни. Умови в Німеччині, Польщі, Чехії, Нідерландах чи Бельгії можуть суттєво відрізнятися.

Для українців це може мати кілька наслідків. По-перше, доведеться уважніше стежити за правилами саме тієї країни, де людина проживає. По-друге, можуть з’явитися додаткові вимоги: підтвердження доходу, трудовий договір, мовний рівень, медичне страхування, житло або відсутність залежності від соціальної допомоги. По-третє, не всі роки перебування під тимчасовим захистом автоматично зараховуватимуться для отримання постійного проживання — це також залежить від країни.

Що буде із соціальними виплатами

Одне з найважливіших питань — чи збережуть українці доступ до соціальних виплат після переходу на інші статуси. Однозначної відповіді ЄС немає, бо соціальна підтримка залишається компетенцією національних урядів.

Поки людина перебуває під тимчасовим захистом, вона має доступ до базових гарантій, передбачених цим механізмом. Але після переходу на національний дозвіл усе залежатиме від конкретного статусу. Працівник, студент, підприємець або людина з гуманітарним дозволом можуть мати різні права на допомогу, житло, медицину чи виплати на дітей.

У деяких країнах доступ до соціальної допомоги вже скорочується або переглядається для окремих груп українців. У Німеччині, наприклад, тема виплат для нових заявників стала частиною ширшої політичної дискусії про те, як зменшити навантаження на бюджет і водночас не залишити людей без базової підтримки.

Саме тому українцям варто памʼятати, що перехід із тимчасового захисту на національний дозвіл може означати не лише інший документ, а й інший обсяг прав.

“Безпечні регіони” України: що це означає

Окрема дискусія стосується також можливого застосування географічного принципу. Йдеться про ідею, за якою деякі регіони України можуть вважатися відносно безпечними для повернення.

У такому випадку ЄС або окремі країни могли б по-іншому оцінювати потребу в захисті для людей із різних областей. Найчастіше в таких обговореннях згадують західні регіони України, де немає активних бойових дій. Водночас поки немає затвердженого списку областей, які офіційно могли б бути визнані “безпечними”.

Проте ця тема наразі є дуже чутливою. Відсутність лінії фронту не завжди означає повну безпеку, адже в Україні тривають ракетні та дронові атаки, є проблеми з інфраструктурою, житлом, роботою, медициною та поверненням внутрішньо переміщених людей. Тому будь-які рішення щодо “безпечних регіонів” потребуватимуть не лише політичної, а й гуманітарної оцінки.

Чоловіки призовного віку: які обмеження можуть з’явитися

Ще одна тема, яка вже викликала багато дискусій стосується можливих окремих правил для чоловіків призовного віку. У деяких країнах ЄС лунають пропозиції обмежити доступ до тимчасового захисту для нових заявників-чоловіків, які можуть підлягати мобілізації в Україні.

Важливий нюанс: у публічних обговореннях ідеться передусім про новоприбулих, а не про тих українців, які вже мають тимчасовий захист у ЄС. Проте остаточних правил поки немає, і будь-які зміни мають пройти через процедури Європейської комісії та погодження держав-членів.

Для чоловіків, які вже перебувають у ЄС, головним залишається відстежувати не чутки, а офіційні рішення країни проживання та ЄС загалом.

Чи можуть тимчасовий захист повністю скасувати

Теоретично повне завершення механізму після березня 2027 року залишається одним із можливих сценаріїв. Але на практиці такий варіант виглядає складним, особливо якщо війна триватиме або якщо умови для масового повернення українців не будуть безпечними.

ЄС уже говорить не про різке припинення, а про “перехід” — тобто поступове виведення людей із тимчасового захисту до інших форм легального перебування або добровільного повернення. Це може включати консультаційні центри, програми повернення, інформаційну підтримку та допомогу з переходом на інші дозволи проживання.

Водночас добровільне повернення залишається окремою темою. Європейські інституції наголошують, що повернення має бути безпечним, гідним і скоординованим з Україною. 

Масове примусове повернення людей у ситуації нестабільної безпеки наразі зовсім не виглядає базовим сценарієм.

Що варто зробити українцям уже зараз

Попри те, що остаточних правил після 2027 року ще немає, українцям варто готуватися до можливих змін заздалегідь.

Найперше — перевірити, які варіанти легалізації доступні саме у вашій країні. Це може бути дозвіл на роботу, навчання, підприємництво, возз’єднання сім’ї, довгострокове проживання або спеціальні програми для українців.

Читайте також: Після тимчасового захисту: як українцям з інвалідністю залишитися в ЄС

Друге — зібрати документи, які можуть знадобитися для переходу на інший статус: трудові договори, довідки про доходи, підтвердження проживання, навчання дітей, медичне страхування, реєстрацію бізнесу, мовні сертифікати або інші документи, які підтверджують інтеграцію.

Третє — не відкладати питання роботи й фінансової самостійності. У багатьох країнах саме працевлаштування або стабільний дохід можуть стати основною підставою для отримання національного дозволу.

Четверте — уважно стежити за офіційними повідомленнями Європейської комісії, Ради ЄС та міграційних служб країни проживання. У темі тимчасового захисту багато політичних заяв, але реальні права людей змінюють лише офіційні рішення.

Також нагадаємо, що на головній сторінці сайту є блок "Життя після тимчасового захисту" де ви можете обрати країну та подивитись доступні варіанти легалізації.