Туреччина знову намагається перетворити своє географічне положення між Європою, Азією та Близьким Сходом на економічну перевагу. На тлі конкуренції за капітал, інвесторів, підприємців і фахівців із високими доходами Анкара оголосила про новий пакет податкових стимулів. Найбільше уваги привернула ідея 20-річного звільнення від податку на іноземні доходи для нових резидентів.

Втім, тут важливо не поспішати з гучними формулюваннями. Йдеться не про те, що Туреччина “скасовує всі податки для іноземців”, і не про автоматичну пільгу для кожного, хто переїде до Стамбула, Анталії чи Ізміра. 

Адже наразі Туреччина запропонувала спеціальний податковий режим для нових резидентів, які протягом останніх трьох років не були податковими резидентами країни. 

За повідомленнями міжнародних медіа, пакет ще має пройти парламентське схвалення. Але нумо розбиратись.

Що саме пропонує Туреччина

Заявлена ідея полягає в тому, щоб на 20 років звільнити окремих нових резидентів від турецького податку на доходи, отримані за межами Туреччини. 

Тобто пільга має стосуватися не всіх доходів людини, а саме foreign-source income іноземного доходу.

Це можуть бути, наприклад, доходи від роботи на іноземну компанію, дивіденди з-за кордону, іноземні інвестиційні прибутки або інші доходи, джерело яких розташоване не в Туреччині. Водночас доходи, отримані всередині Туреччини, за логікою таких режимів, і далі мають оподатковуватися за турецькими правилами.

Саме тому формула “0% податку на 20 років” без уточнення є занадто спрощеною.

Також повторюємо, що передусім йдеться про заявлену, але ще не остаточно ухвалену ініціативу, яка стосується саме іноземних доходів, а не повного звільнення від усіх податків у Туреччині.

Чому це важливо для українців

Для українців, які живуть за кордоном або розглядають Туреччину як країну для довшої релокації, ця новина виглядає дуже привабливо. Туреччина вже давно є одним з популярних напрямків для українців і через відносну близькість, велику діаспору, м’який клімат і зрозуміліший побутовий перехід, ніж у багатьох країнах ЄС.

Але податкова пільга не дорівнює посвідці на проживання, громадянству або гарантії легального перебування. Вам все одно потрібно мати законну підставу для життя в Туреччині. Йдеться про посвідку на проживання, інвестиційний статус, робочі підстави або інший легальний механізм.

Крім того, податкова резидентність не завжди збігається з міграційним статусом. Можна мати дозвіл на проживання, але не бути податковим резидентом. І навпаки: у певних ситуаціях людина може стати податковим резидентом через фактичне перебування, житло, сім’ю або економічні зв’язки.

Як Туреччина визначає податкового резидента

Базове правило виглядає просто: якщо людина перебуває в Туреччині понад 183 дні протягом календарного року, вона може вважатися податковим резидентом. У такому разі Туреччина може оподатковувати її світовий дохід, тобто не лише доходи з турецьких джерел, а й доходи з-за кордону.

Але 183 дні, наразі, не єдиний критерій. Важливим також може бути “центр життєвих інтересів”: де людина фактично живе, де перебуває її сім’я, де зосереджено її бізнес, робота, майно, регулярні витрати та основні економічні зв’язки.Тобто особа може бути визнана резидентом не лише через певну кількість днів, а й через те, що її життєвий центр фактично перемістився до Туреччини.

Саме тому для релокантів, фрилансерів, підприємців і людей із доходами з кількох країн питання податкової резидентності не можна вирішувати “похапцем”. Недостатньо просто порахувати дні в паспорті. Податкова може дивитися ширше, і на житло та сімейні зв’язки, банківські операції, і на джерела доходу та фактичний спосіб життя.

Хто потенційно може претендувати на 20-річну пільгу

Ключова умова, яка фігурує в описах ініціативи: людина не повинна була бути податковим резидентом Туреччини протягом останніх трьох років. Саме ця вимога важлива для тих, хто вже жив у Туреччині раніше або проводив там значну частину року. Тобто потенційно пільга може бути цікавою для людей, які:

• переїжджають до Туреччини вперше або після тривалої перерви
• мають основні доходи за межами Туреччини
• працюють з іноземними клієнтами або роботодавцями
• отримують дивіденди, інвестиційний дохід чи капітальні прибутки з-за кордону
• розглядають Туреччину як довгострокову юрисдикцію для життя, але не як місце основного заробітку всередині країни.

Проте остаточні умови стануть зрозумілими лише після ухвалення закону та публікації офіційного тексту. До цього моменту будь-які висновки варто сприймати як попередні.

Які ризики варто врахувати

Найперший ризик, і мабуть найсерйозніший, подвійне податкове резидентство. Українець, який переїжджає до Туреччини, не завжди автоматично перестає бути податковим резидентом України або іншої країни, де він жив раніше. Якщо в людини залишаються ФОП, бізнес, житло, сім’я, банківські рахунки або основний центр інтересів в іншій державі, можуть виникати питання щодо того, де саме вона має декларувати доходи.

Другий ризик — неправильне трактування іноземного доходу. Наприклад, якщо людина живе в Туреччині, але працює онлайн на іноземних клієнтів, потрібно буде дивитися, як закон визначить джерело доходу, місце виконання роботи та умови звільнення.

Третій ризик — зміни в остаточній редакції закону. Те, що зараз описується як 20-річна пільга, може отримати додаткові умови, винятки, ліміти або процедури підтвердження.

Що потрібно буде підтверджувати

Якщо ініціатива стане законом, претендентам, найімовірніше, доведеться підтверджувати, що вони не були податковими резидентами Туреччини протягом останніх трьох років. Це може означати перевірку податкових декларацій, довідок про резидентство, інформації про перебування в країні, житло та джерела доходів.

У Туреччині підтвердження податкового статусу пов’язане з місцевою податковою службою Vergi Dairesi. Саме податкова адміністрація видає документи, які можуть підтверджувати статус резидента або нерезидента для конкретних цілей.

Для людей із високими іноземними доходами Туреччина може стати помітно цікавішою юрисдикцією, якщо пільгу справді ухвалять у заявленому вигляді. Особливо це може зацікавити підприємців, інвесторів, IT-фахівців, консультантів, власників бізнесу та людей, які отримують дохід не з місцевого турецького ринку.