Уявіть ситуацію: десь у Німеччині чи Канаді помирає далекий родич — брат вашої бабусі, якого ви бачили раз чи двічі в житті. І ви отримуєте звістку про те, що він заповів вам частину нерухомості. Це виглядає наче сцена з фільму, але такі випадки насправді не є рідкістю. У глобалізованому світі спадщина більше не має географічних кордонів. Але вона має кордони юридичні, а отже, складні, різні в кожній країні, і часто несподівано суворі.

Хто має право на спадщину за кордоном

Важливо: громадянство не є перешкодою для спадкування в більшості країн. Ви можете бути українцем і все одно мати законне право успадкувати майно в Італії, Польщі, США чи будь-де ще.

Головне — довести ваше спадкове право, тобто:

• спорідненість (за допомогою документів — свідоцтв про народження, шлюби, смерті),
• наявність заповіту (або його відсутність — тоді діє закон про спадкування за законом),
• відсутність інших претендентів, які мають вищий пріоритет.

У різних країнах існують різні черги спадкоємців. Наприклад, у Франції держава має обмежені права на конфіскацію спадщини, а в Іспанії діє суворий порядок чергування.

Ключовий документ — заповіт. Але не завжди все так просто

Якщо є заповіт — добре. Але:

• він має бути офіційно оформлений і легалізований згідно з законами тієї країни, де складений;
• якщо заповіт написано українською — вам, швидше за все, доведеться робити нотаріально завірений переклад;
• деякі країни визнають лише заповіти, зареєстровані в спеціальному державному реєстрі (наприклад, у Франції чи Італії).

⚠️ Якщо заповіту немає — спадкування відбувається за законом країни, де померлий мав постійне місце проживання. Це дуже важливий момент: не завжди це країна громадянства.

З чого почати: перші дії спадкоємця

Щойно дізналися про спадщину — не зволікайте. У більшості країн є строк подання заяви на спадщину. Наприклад:

• в Італії — 10 років, але для оподаткування краще до 1 року;
• у Німеччині — 6 тижнів, якщо ви проживаєте в країні, і до 6 місяців, якщо за кордоном;
• в Іспанії — 6 місяців на подання декларації про спадщину.

Основні кроки:

1. Підтвердити смерть родича (отримати свідоцтво про смерть).
2. Почати спадкову справу (заява нотаріусу або в суд — залежить від країни).
3. Зібрати документи, що підтверджують ваше право на спадщину.
4. Відкрити справу через іноземного юриста або нотаріуса, якщо потрібно.

Які документи знадобляться

Ось базовий список:

• свідоцтво про смерть;
• ваш паспорт і документ, що посвідчує особу;
• документи про родинні зв’язки (свідоцтва про народження, шлюб тощо);
• довіреність, якщо дієте через адвоката;
• переклади документів, апостильовані або легалізовані;
• нотаріально оформлена заява про прийняття спадщини (у деяких країнах).

📌 Важливо знати: у багатьох країнах (наприклад, у Польщі чи Австрії) прийняття спадщини відбувається автоматично, якщо спадкоємець не заявляє про відмову.

Податки та мита — скільки доведеться заплатити

Це одна з найбільш несподіваних частин. У деяких країнах податки на спадщину високі, а в інших — повна нульова ставка.

🔸 Німеччина — від 7% до 50% (!) залежно від ступеня споріднення та вартості спадщини. Діти — пільгові категорії, але все одно часто мають платити.

🔸 Франція — до 45%, якщо ви не родич. Родичі першої черги мають менші ставки.

🔸 Польща — для найближчих родичів (батьки, діти, подружжя) — нульовий податок, але за умови подачі декларації у строк.

🔸 Італія — від 4% до 8%, залежно від суми й родинного зв’язку.

🔸 Іспанія — система прогресивна, може досягати 34% і більше, залежно від регіону.

✅ Порада: зверніться до місцевого податкового консультанта. Навіть у межах однієї країни правила можуть відрізнятися (наприклад, у регіонах Іспанії чи Італії).

Підводні камені й типові труднощі

• Спадкове майно в декількох країнах — тоді справи доведеться відкривати в кожній із них окремо;
• Несвоєчасна подача документів — може призвести до втрати прав;
• Суперечки з іншими спадкоємцями — якщо немає чіткого заповіту;
• Визнання українських документів — вимагає апостилю або консульської легалізації;
• Бюрократія, яка "не працює з українцями" — на жаль, трапляється часто, особливо в країнах із жорсткою системою нотаріату.

Як діяти, якщо ви — спадкоємець-українець в ЄС

У країнах Євросоюзу діє Регламент ЄС №650/2012, що значно спрощує процедуру. Згідно з ним:

• спадкування регулюється законодавством країни, де проживав померлий;
• можна отримати Європейський сертифікат спадкоємця, який визнається в усіх країнах ЄС.

📎 Це значно полегшує спадкування в межах Євросоюзу, особливо коли майно розташоване в кількох країнах.

Чи можна відмовитись від спадщини?

Звучить трохи дивно, але трапляються випадки, коли це варто зробити. Наприклад,

• коли борги померлого перевищують вартість майна;
• коли податки або юридичні витрати занадто високі;
• коли майно не має цінності, але оформлення — клопітне.

Для цього потрібно подати офіційну заяву про відмову, найчастіше — у встановлений законом термін.

Що варто зробити вже зараз

Спадщина за кордоном може стати несподіванкою. Але часто це не лише шанс, а й виклик. Не покладайтеся на удачу. Якщо у вас є родичі за межами України, навіть далекі:

• дізнайтесь, чи є заповіт;
• збережіть документи про родинні зв’язки;
• запишіть контакти нотаріусів, адвокатів у тій країні;
• в разі смерті родича дійте оперативно, не відкладайте спадкову справу.

У світі, де кордони стираються, юридичні кордони залишаються. Але якщо знати правила гри, то успадкувати частину історії своєї родини за кордоном цілком можливо.