Кліматичний саміт ООН у Бонні опинився в центрі скандалу: журналісти та активісти країн Африки та Азії стикаються з масовими візовими відмовами на відміну від лобістів нафтогазової індустрії, повідомляє Euronews.
Подвійні стандарти
64-й саміт ООН, який проходить у Бонні з 8 по 18 червня, дедалі більше нагадує закритий клуб для обраних. Поки дипломати з майже 200 країн намагаються перетворити кліматичні обіцянки на конкретні рішення, преса та учасники з найвразливіших регіонів світу не можуть взяти участь у переговорах через візові бар'єри.
Протягом трьох десятиліть мережа CAN проводила щоденні брифінги для журналістів під час самітів ООН. За словами Мохамеда Адоу з аналітичного центру Power Shift Africa, це було життєво важливою потребою. Цього разу організатори обмежили кількість пресконференцій до 5, і лише після розголосу в соцмережах ООН додала ще дві.
"Брифінги для громадянського суспільства — один з небагатьох способів зрозуміти, що відбувається за зачиненими дверима. Обмеження цього простору може послабити підзвітність", — зазначає доктор Кетакандріана Рафітосон з Resource Justice Network.
Проте проблеми починаються не у конференц-залі Бонна, а набагато раніше — в посольствах Німеччини. Минулоріч делегати з Африки та Азії зіткнулися з труднощами. 25 з них відмовили у візі, 167 заявок залишилися необробленими. Бурунді, Камерун, Єгипет, Марокко та Руанда не змогли надіслати жодного представника. Цього року кількість зареєстрованих візових відмов зросла до 298.
"Кожна відмова у візі — це не просто проблема з документами, це викреслення людини з розмови про власне виживання", — каже Бабукарр Ньянг з CAN Africa.
Натомість на кліматичних самітах більшає представників нафтогазової індустрії. Аналіз коаліції "Викинь великих забруднювачів" (KBPO) показав, що на COP30 у Белені кожен 25-й учасник був лобістом викопного палива. Це на 12% більше, ніж у Баку-2024.
Захід у Бонні — це перша велика переговорна сесія після COP30, де країни не змогли домовитися про дорожню карту поступової відмови від викопного палива. Однак хіба можна досягти успіху без людей, які найбільше потребують змін і беруть участь у боротьбі з кліматичною кризою.