Блакитні гірські озера, водоспади прямо під вікнами, потяги, що підкорюють висоту 3000 метрів над хмарами, і кіно просто неба на площі. Серпень — мабуть, найкращий час для подорожі до Швейцарії, хоча й досить «гарячий» у всіх сенсах! Ми підготували для вас корисний гід на серпень 2026 року: підказали, куди варто зазирнути, де краще забронювати квитки наперед і які події точно не варто пропускати.
Швейцарія дуже компактна, тому за одну поїздку ви встигнете все: насолодитися альпійськими краєвидами, відчути затишок середньовічних містечок і зазирнути до топових музеїв. А завдяки ідеальній залізниці можна сміливо подорожувати без авто — це максимально зручно.
Серпень — ідеальний місяць для хайкінгу: працюють усі підйомники, відкриті стежки, курсують човни, а високогірні перевали нарешті звільнилися від снігу. Але пам’ятайте: це пік сезону. У 2026 році до популярних місць краще бронювати квитки заздалегідь — десь це просто дружня порада, а десь — обов’язкова умова, щоб не залишитися «за бортом».
1. Лаутербруннен: та сама Швейцарія з листівок
Якщо ви мрієте побачити ту саму картинку класичної Швейцарії з зеленими луками, дерев’яними шале, вертикальними скелями й водоспадами, що падають просто з гір, — Лаутербруннен майже безпрограшний варіант.
Селище лежить у вузькій долині Бернського Оберланду, оточеній високими скельними стінами. Найвідоміший місцевий водоспад Штауббах спадає з висоти майже 300 метрів просто поруч із будинками. У вітряну погоду вода розпилюється в повітрі настільки дрібно, що здається, ніби над долиною висить туман.
Ще одна обов’язкова зупинка — Трюммельбахські водоспади. Це серія потужних льодовикових каскадів, які прорізали собі шлях усередині гори. До частини водоспадів можна дістатися тунелями, сходами та спеціальними оглядовими майданчиками. Враження зовсім інше, ніж від Штауббаха, бо замість відкритої панорами на вас чекатимуть гуркіт води буквально всередині скелі.
Найпростіший спосіб відчути Лаутербруннен — пройтися долиною пішки. Маршрути тут не обов’язково складні: можна обрати коротку прогулянку між селом, водоспадами й луками, а потім піднятися вище.
Для продовження дня добре підійдуть Венген або Мюррен — гірські села без звичайного автомобільного руху, куди дістаються потягом і канатними дорогами. Звідси відкриваються зовсім інші панорами на долину та вершини регіону Юнгфрау.
Лаутербруннен також легко поєднати з Інтерлакеном, розташованим між озерами Тун і Брієнц. Сам Інтерлакен зручніший як транспортна база: звідси легко будувати маршрути до Лаутербруннена, Гріндельвальда, Юнгфрауйоха та інших місць Бернського Оберланду.
2. Ошінензее: бірюзове озеро серед альпійських скель
Озеро Ошінензее біля Кандерштега — одна з тих локацій, де реальність майже не поступається фотографіям. Бірюзова вода, високі скелі та льодовикові вершини навколо створюють пейзаж, заради якого сюди приїжджають навіть на один день.
Озеро розташоване в гірській зоні, що входить до об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО Swiss Alps Jungfrau-Aletsch. У серпні тут можна не лише гуляти: на березі влаштовують пікніки, орендують човни, а в теплу погоду дехто навіть купається. Для тих, хто хоче більше руху, навколо є пішохідні маршрути різної складності з панорамами на озеро зверху.
Дістатися найпростіше з Кандерштега канатною дорогою, але у 2026 році тут діє важливе правило: з 20 червня до 20 вересня для підйому потрібно заздалегідь забронювати часовий слот.
Резервація потрібна навіть тим, хто вже має проїзний або квиток на транспорт. Без окремого бронювання місце в кабіні не гарантується.
Після підйому канатною дорогою подорож ще не закінчується: від верхньої станції до берега озера потрібно пройти приблизно 25–30 хвилин. Дорога нескладна, але це варто врахувати, якщо ви подорожуєте з маленькими дітьми або плануєте приїхати лише на кілька годин.
У серпні краще бронювати ранковий слот. По-перше, зранку менше людей, по-друге — більше шансів застати спокійнішу воду й чистіші краєвиди без натовпу. Спонтанна поїздка сюди в суботу після обіду може закінчитися тим, що найближчих місць на підйомник уже не буде.
3. Церматт і Маттергорн: побачити головний символ Швейцарії
Маттергорн — одна з найвпізнаваніших гір світу й справжній символ Швейцарії. Найзручніше знайомитися з нею з Церматта — альпійського курорту біля самого підніжжя вершини.
Сам Церматт теж вартий прогулянки. У центрі немає звичайного автомобільного руху, навколо стоять дерев’яні шале, а Маттергорн час від часу з’являється просто між дахами будинків. Але за найкращими панорамами потрібно піднятися вище.
Один із найефектніших маршрутів — поїздка Gornergrat Bahn. Зубчаста залізниця піднімається з Церматта на висоту понад 3000 метрів, і дорогою краєвиди стають дедалі драматичнішими: льодовики, альпійські вершини й сам Маттергорн майже навпроти.
У серпні перші потяги вирушають приблизно о 07:00, і ранній підйом тут справді виправданий. У першій половині дня зазвичай менше туристів, а також більше шансів застати Маттергорн без хмар, які часто збираються навколо вершини ближче до обіду.
На Горнерграті варто не поспішати назад одразу після кількох фотографій. Тут є оглядові майданчики та пішохідні маршрути, а дорогою вниз можна вийти на одній із проміжних станцій і пройти частину маршруту пішки.
До 16 серпня 2026 року діє маршрут Peak2Peak, який дозволяє в один день поєднати Горнерграт і Matterhorn Glacier Paradise. Це хороший варіант, якщо на Церматт у вас лише один день і хочеться побачити максимум: спочатку панораму Маттергорна з Горнерграта, а потім піднятися канатними дорогами до високогірного комплексу біля льодовика.
На таку поїздку краще закладати майже весь день і перед виїздом обов’язково перевірити прогноз погоди, бо ж у горах хмарність може повністю змінити враження навіть за кілька годин.
4. Юнгфрауйох: з літа просто у сніг
Юнгфрауйох — одне з тих місць, де за кілька годин можна буквально змінити пору року. Вранці гуляти зеленою долиною біля Гріндельвальда, а вже ближче до обіду стояти серед снігу, льодовиків і високих альпійських вершин.
Головна особливість Юнгфрауйоха — найвисокогірніша залізнична станція Європи, розташована на висоті 3454 метри. Найшвидший маршрут проходить через Гріндельвальд: звідти канатною дорогою Eiger Express можна дістатися до станції Eigergletscher, а далі пересісти на гірський потяг до Юнгфрауйоха.
Нагорі варто не обмежуватися лише оглядовим майданчиком. Тут можна побачити величезний льодовик Алеч, пройтися льодовим палацом Ice Palace та піднятися на оглядову терасу Sphinx, звідки за ясної погоди відкривається панорама Альп на десятки кілометрів.
І навіть у серпні тут може бути справжня зима. Температура нагорі значно нижча, ніж у долині, тому теплий верхній одяг, закрите взуття та сонцезахисні окуляри точно не будуть зайвими.
У 2026 році з 1 травня до 31 жовтня місце на ділянці до Юнгфрауйоха потрібно бронювати заздалегідь.
Резервація коштує 10 швейцарських франків і оформлюється окремо від основного квитка. У серпні, особливо у вихідні та за хорошої погоди, краще не залишати її на останній момент.
Трохи заощадити можна з Good Morning Ticket. До 23 серпня він діє на перші три ранкові сполучення дня. Це не лише дешевше, а й практичніше: зранку менше туристів і вищі шанси застати чисте небо до того, як вершини затягнуть хмари.
На Юнгфрауйох варто закладати щонайменше пів дня, а краще — більшу частину дня. Через висоту не поспішайте і рухайтеся повільніше, пийте воду й дайте організму трохи часу звикнути до розрідженого повітря.
5. Енгельберг і Тітліс: Альпи без складних походів
Енгельберг часто асоціюють із зимовими курортами, але влітку це один із найзручніших варіантів для тих, хто хоче побачити високі Альпи без складного багатогодинного походу.
Головна місцева зірка — гора Тітліс. Підйом починається просто з Енгельберга, а останню ділянку маршруту долає знаменита TITLIS Rotair — канатна дорога з кабіною, яка повільно обертається навколо своєї осі. Завдяки цьому дорогою нагору можна побачити панораму гір практично на 360 градусів.
На висоті понад 3000 метрів навіть у серпні зовсім інший світ: сніг, льодовик і температура, яка може бути на десятки градусів нижчою, ніж унизу в долині. Тут можна зайти до Glacier Cave — тунелю, прокладеного всередині льодовика, а також пройтися TITLIS Cliff Walk, одним із найвищих підвісних мостів Європи. Він висить над гірським урвищем на висоті понад 3000 метрів, тож навіть коротка прогулянка тут стає окремою пригодою.
Тому теплу куртку й закрите взуття варто взяти навіть тоді, коли внизу +25 °C.
Якщо ж льодовики та висота не приваблюють, з іншого боку Енгельберга є зовсім інша локація — Brunni. Це сонячні альпійські схили, прогулянкові маршрути й невелике озеро Härzlisee на висоті близько 1860 метрів.
Навколо озера проходить незвичайна стежка Kitzelpfad, якою пропонують ходити босоніж: по камінню, дереву, воді та різних природних поверхнях. Такий маршрут особливо добре підходить для неквапливого відпочинку та поїздки з дітьми.
6. Люцерн: озеро, старе місто і гори за один день
Люцерн — одне з найзручніших міст для першого знайомства зі Швейцарією. Тут не потрібно вибирати між старовинною архітектурою, озером і Альпами: усе це можна побачити навіть за один день.
Головна візитівка міста — Капельбрюкке, критий дерев’яний міст через річку Ройс, збудований ще у XIV столітті. Під його дахом збереглася частина старовинних трикутних картин зі сценами з історії міста. Поруч стоїть восьмикутна Водонапірна вежа, яка свого часу встигла побувати і міським архівом, і скарбницею, і навіть в’язницею.
Далі варто просто загубитися у старому місті: тут є розписані фасади, невеликі площі з фонтанами, вузькі вулички та набережна Люцернського озера. А потім — сісти на кораблик і подивитися на місто вже з води.
Саме озеро робить Люцерн особливо зручним для подорожей. З міського причалу можна вирушити до підніжжя Рігі або Пілатуса, тому поїздка в гори перетворюється на окрему маленьку пригоду.
Один із найкрасивіших маршрутів — так званий Golden Round Trip на Пілатус: кораблем із Люцерна до Альпнахштадта, звідти — зубчастою залізницею в гори, а назад спуститися канатними дорогами через Крієнс. У серпні це особливо вдалий варіант, адже працює весь літній маршрут.
Інша альтернатива — гора Рігі, яку називають «королевою гір». До неї теж можна дістатися кораблем, а потім пересісти на гірську залізницю. З вершини відкриваються краєвиди на озера та Альпи, а для прогулянок є маршрути різної складності.
7. Локарно й Аскона: справжній італійський вайб
Кантон Тічіно зовсім не схожий на ту Швейцарію, яку ми звикли бачити на листівках із засніженими вершинами. Тут розмовляють італійською, вздовж набережних ростуть пальми, на площах п’ють еспресо, а навколо озера Маджоре розкидані старовинні вілли та пишні середземноморські сади.
Локарно варто почати з Piazza Grande — великої площі в історичному центрі з кольоровими фасадами та аркадами. Потім можна піднятися до святилища Madonna del Sasso, звідки відкривається панорама міста, озера й гір. А якщо хочеться природи, неподалік розташовані долини Верзаска та Маджа з кам’яними селами, гірськими річками та природними басейнами.
За кілька кілометрів від Локарно лежить Аскона — менша й курортніша. Її головна принада — набережна озера Маджоре з різнокольоровими будинками, ресторанами та кафе. Тут добре не складати великих туристичних планів: прогулятися старим містом, пообідати біля води, сісти на кораблик або провести кілька годин на пляжі.
У серпні 2026 року до звичайних принад Тічіно додається ще й насичена культурна програма. З 5 до 15 серпня в Локарно проходитиме Locarno Film Festival — один із найвідоміших кінофестивалів Європи. Його головна особливість — вечірні покази просто неба на Piazza Grande, яку на час фестивалю перетворюють на величезний кінозал просто посеред міста.
А 28–29 серпня в Локарно запланований фестиваль ризото. Це вже зовсім інший формат і тут замість кінопрем’єр — великі казани з різними варіантами ризото, місцева кухня та майже сімейна атмосфера міського свята.
8. Муртен: прогулянка по фортечних мурах
Муртен, або Morat французькою, — невелике середньовічне місто на березі однойменного озера, яке часто залишається поза увагою туристів через популярніші Люцерн, Берн чи Інтерлакен. І дарма: сюди варто приїхати хоча б на пів дня, а в серпні легко залишитися й довше.
Історичний центр Муртена компактний і добре зберігся. Тут є аркадні вулиці, фонтани, старовинні будинки з кольоровими фасадами та міські укріплення. Головна особливість — оборонна стіна з 12 вежами, значною частиною якої можна пройтися. Згори відкривається краєвид на черепичні дахи старого міста, озеро й пагорби навколо.
Після прогулянки варто спуститися до води. У серпні озеро Муртен добре прогрівається, тому тут можна купатися, орендувати SUP або просто відпочити на березі. Ще один варіант — прогулянка кораблем. Маршрути проходять уздовж берегів та виноградників сусіднього регіону Вюллі, тому звичайна поїздка озером перетворюється на невелику екскурсію.
А якщо є більше часу, Муртен можна використати як відправну точку для «Трьох озер». Через канали озеро Муртен сполучене з Невшательським і Більським озерами, а в регіоні працюють круїзні маршрути між містами.
Є тут і гастрономічна причина затриматися. На схилах Мон-Вюллі вирощують виноград, а в місцевих ресторанах варто шукати регіональні вина та страви з озерної риби.
На Муртен зручно закласти один день: зранку прогулятися старим містом і міськими мурами, пообідати, а другу половину дня провести біля озера або на кораблику. Це хороший варіант для тих, хто хоче побачити красиву Швейцарію без черг до гірських підйомників і натовпів найпопулярніших курортів.
9. Мартіньї: римські руїни, Роден і мистецтво серед Альп
Мартіньї — невелике місто в кантоні Вале, де антична історія несподівано поєднується із сучасним мистецтвом. Ще за часів Римської імперії тут існувало поселення Forum Claudii Vallensium, тож сьогодні в місті можна побачити залишки римського амфітеатру, терм і храмів.
Головна культурна причина приїхати до Мартіньї — Fondation Pierre Gianadda. Центр з’явився після того, як під час будівельних робіт у 1970-х роках тут випадково знайшли руїни галло-римського храму. Замість запланованого будинку на цьому місці створили музейний комплекс.
Тепер під одним дахом і просто неба тут поєднуються археологічні знахідки, тимчасові художні виставки, колекція старовинних автомобілів і великий парк скульптур. Під час прогулянки можна побачити роботи Родена, Генрі Мура та інших відомих митців на тлі гір.
У серпні 2026 року є ще одна причина додати Мартіньї до маршруту: у Fondation Pierre Gianadda триває виставка «Rodin according to Rilke». Вона розповідає про творчість Огюста Родена через тексти поета Райнера Марії Рільке, який певний час працював секретарем скульптора. Виставку створено у співпраці з Musée Rodin у Парижі, і побачити її можна до листопада 2026 року.
А після музею варто залишити час на саме місто або поєднати Мартіньї з подорожжю кантоном Вале. Звідси зручно продовжити маршрут у напрямку Церматта, Женевського озера або альпійських перевалів.
Мартіньї особливо варто додати до маршруту тим, хто хоче зробити паузу між озерами та гірськими підйомниками. Тут можна провести пів дня серед римських руїн і мистецтва, а потім продовжити подорож Альпами.
10. Кур: найстаріше місто Швейцарії та ворота до Граубюндена
Кур — столиця кантону Граубюнден і місто з історією, що налічує понад 5000 років. Його вважають найстарішим містом Швейцарії, але сьогодні сюди варто їхати не за відчуттям музею просто неба, а за дуже приємним поєднанням старої архітектури, гір і красивих залізничних маршрутів.
Історичний центр Кура майже повністю пішохідний. Тут можна неспішно гуляти вузькими вуличками, заходити на маленькі площі, роздивлятися кольорові фасади та старі будинки, а потім піднятися до кафедрального собору, історія якого сягає Середньовіччя. У суботу з травня до жовтня в старому місті також працює місцевий ринок — хороший привід затриматися тут на ранок.
Але головна перевага Кура для мандрівників — його розташування. Місто є одним із ключових транспортних вузлів Граубюндена, звідки зручно вирушати в Альпи та подорожувати знаменитою мережею Ретійської залізниці.
Саме через Кур проходять маршрути легендарних Bernina Express та Glacier Express. Тож місто можна зробити першою зупинкою великої залізничної подорожі: провести тут день або хоча б кілька годин, а наступного ранку вирушити далі через гірські перевали, віадуки та альпійські долини.
Ще одна причина затриматися в регіоні — ущелина Рейну Ruinaulta, яку часто називають «швейцарським Гранд-Каньйоном». Білі скелі здіймаються над бірюзовою річкою, а вздовж ущелини проходять пішохідні маршрути й залізниця. Побачити її можна навіть без складного походу — частина потягів прямує просто вздовж Рейну.
Кур особливо добре підійде тим, хто подорожує Швейцарією без автомобіля. Тут можна поєднати пів дня в старому місті з поїздкою до Рейнської ущелини, а потім продовжити маршрут Bernina Express у бік Санкт-Моріца й Італії або Glacier Express у напрямку Церматта.
Бонус: 8 серпня — Цюрих танцює!
Якщо ви будете у Швейцарії 8 серпня 2026 року, обов'язково заїдьте до Цюриха. У цей день там проходить Street Parade — один із найбільших фестивалів електронної музики у світі. Це яскраве дійство з 30 музичними платформами та безплатним входом. Щоправда, готуйтеся до натовпів та заторів.
А якщо залишився ще день — Рейнський водоспад
Недалеко від Цюриха розташований найбільший водоспад Європи за обсягом води — Рейнський. Подивитися на нього можна як із берега біля замку Лауфен, так і з човна — чудовий варіант для швидкої одноденної поїздки.
Що ще важливо знати перед поїздкою
Бронювання — це важливо. На такі локації, як Oeschinensee, Юнгфрауйох та окремі панорамні поїзди, квитки чи слоти краще купувати заздалегідь.
Проїзні (Swiss Travel Pass). Якщо плануєте багато їздити на поїздах, вивчіть можливість покупки Travel Pass. Це часто вигідніше, ніж купувати квитки окремо, хоча на деякі приватні гірські підйомники знижка може бути частковою.
Валюта. У Швейцарії ходять швейцарські франки (CHF). Картки приймають всюди, а от з євро вам можуть дати решту у франках.
Роумінг для українців. Пам’ятайте, що Швейцарія не входить до зони «Roam Like at Home». Тому перед поїздкою перевірте тарифи свого оператора, щоб не отримати неприємний сюрприз у рахунку за інтернет.
