Подвійне оподаткування для українців за кордоном: коли податок можна зарахувати і чому люди переплачують

Переїзд до іншої країни не означає автоматично, що один і той самий дохід доведеться оподатковувати двічі. Між Україною та багатьма державами діють угоди про уникнення подвійного оподаткування, однак сам факт існування такої конвенції ще не гарантує, що людина не переплатить. Значення мають податкове резидентство, вид доходу, документи про сплачені податки, строки та навіть те, яка саме редакція міжнародної угоди діє на цей момент. Разом з Антоном Гомзою, співзасновником міжнародної фінансово-юридичної групи THE A, розбираємося, як працює механізм заліку податків, у яких випадках сплачене в Україні можуть не врахувати, чому ФОП за кордоном опиняються в особливо складній ситуації та які документи варто підготувати, щоб не заплатити більше, ніж потрібно.

— Антоне, «подвійне оподаткування» — одне з найстрашніших словосполучень для українця за кордоном. Наскільки реальна ця загроза?

— Загроза реальна, але люди бояться не того. Усі думають, що проблема — у двох державах, які хочуть забрати податок. А насправді проблема частіше в тому, що людина не скористалася механізмом, який мав її захистити.

Між багатьма країнами діють конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Їхнє завдання — рознести право оподатковувати дохід між двома державами, щоб один і той самий дохід не оподатковувався повністю двічі. Тобто інструмент проти подвійного податку існує. Але він не вмикається сам — ним треба правильно скористатися. І ось тут люди втрачають гроші.

— Як конвенція вирішує, хто оподатковує дохід?

— Через два базові механізми усунення подвійного оподаткування: звільнення і залік.

Звільнення — це коли одна країна просто не оподатковує дохід, який за правилами належить іншій.

Залік — поширеніший варіант: ви платите податок у країні, де живете, але з нього віднімають те, що вже сплатили за кордоном. Ключова деталь, якої багато хто не знає: залік обмежений сумою податку, яку ваша країна проживання нарахувала б на цей самий дохід. Якщо за кордоном ви заплатили менше — доплачуєте різницю. Якщо більше — зайве вам, як правило, не повертають. Тобто залік рятує від подвійного податку, але не робить закордонний податок «безкоштовним».

І найважливіше: усе це прив'язано не до того, де зареєстровано ваш бізнес, а до того, де ви — людина — податковий резидент. Податковий резидент декларує свій світовий дохід. Саме його країна проживання і дає — або не дає — залік.

— То чому тоді люди все одно платять двічі?

— П'ять причин, і жодна з них — не «дві жадібні держави». Перша — конкретний податок не вписується в конвенцію. Класичний приклад: український єдиний податок ФОП. Старі конвенції писалися тоді, коли спрощеної системи не існувало, і єдиний податок за своєю конструкцією погано лягає в їхній перелік. Країна проживання може не зарахувати його як податок на доходи. Людина заплатила в Україні — а з погляду другої країни її дохід там неоподаткований, і треба платити повністю.

Друга — немає документа про резидентство. Щоб застосувати конвенцію, треба довести, де ви податковий резидент. Це робиться довідкою про податкову резидентність. Немає довідки — немає підстави для пільги, і до вас застосовують звичайні, не конвенційні, ставки.

Третя — неправильно визначений тип доходу. Конвенція по-різному трактує зарплату, підприємницький дохід, дивіденди, роялті, відсотки. Якщо дохід класифікувати не так, застосовується не та стаття — і результат інший.

Четверта — застосували не ту або застарілу конвенцію. Буває, що нову угоду підписали, але вона ще не набрала чинності, і фактично діє стара. З Іспанією, наприклад, досі застосовується радянська конвенція 1985 року, хоча нову підписали у 2020-му. Статус договору треба перевіряти на дату, а не «за замовчуванням».

П'ята — просто не заявили залік і пропустили строк. Право на залік часто треба активно реалізувати в декларації й у визначений термін. Не заявили вчасно — право згоріло, хоча формально воно у вас було.

— Ви сказали, що зайве іноді можна повернути. Коли?

— Коли з вас за кордоном утримали податок більше, ніж передбачає конвенція, — наприклад, повну ставку на дивіденди чи відсотки замість зниженої конвенційної. Тоді різницю в низці випадків можна повернути — через процедуру повернення в тій країні або через залік. Але тільки якщо ви можете довести дві речі: що ви податковий резидент іншої країни і що податок справді сплачено. Без довідки про резидентство й без документів про сплату повертати нічого — формально ви для тієї країни звичайний платник за повною ставкою.

І тут є строк. Повернення й перерахунки обмежені в часі, у різних країнах по-різному. Тому «розберуся колись» у цій темі коштує грошей буквально: що пізніше — то менший шанс повернути.

— Що треба мати на руках, щоб не переплатити?

— Чотири речі, у такому порядку.

Перше — чесно визначити, де ви податковий резидент. Не за наявністю картки, а за фактами: дні в країні, де живе сім'я, звідки ви фактично працюєте.

Друге — перевірити, яка конвенція застосовується між вашими країнами і який її актуальний статус. Саме на дату.

Третє — отримати довідку про податкову резидентність тієї країни, резидентом якої ви є. Це той документ, без якого конвенція не вмикається.

Четверте — зібрати підтвердження сплаченого податку: скільки, за що і де. Це основа для заліку або повернення.

— Головні помилки?

— Три.

Перша — вважати, що конвенція спрацює автоматично. Не спрацює. Її треба заявити, з документами й у строк.

Друга — рахувати податок однієї країни, не дивлячись на другу. Поки не зведено дві сторони разом, цифра неповна, і «вигідний» на перший погляд варіант у підсумку може виявитися найдорожчим.

Третя — робити висновки з чужого досвіду. У знайомого інша країна резидентства, інший тип доходу, інша конвенція. У податках чуже рішення майже ніколи не переноситься один в один.

— З чого почати людині, яка впізнала себе?

— З простого аудиту. Скласти повну картину: де ви резидент, які у вас доходи і з яких країн, де і скільки податку вже сплачено, які конвенції застосовуються. І порахувати два-три сценарії в цифрах, а не в припущеннях. Часто виявляється, що людина або переплачувала, бо не заявляла залік, або, навпаки, думала, що захищена конвенцією, якої фактично немає.

Головне — не відкладати до кінця строків. У цій темі час — це прямі гроші.

— Куди звертатися?

— Ми в THE A щодня зводимо такі картини для українців за кордоном: визначаємо резидентство, перевіряємо конвенції на актуальну дату, рахуємо залік і сценарії, готуємо документи, які витримують питання податкової. Юристи, фінансисти й податкові фахівці працюють однією командою, а не передають вас по колу.

Матеріал має інформаційний характер і не є податковою чи юридичною консультацією. Норми, ставки, строки й статус міжнародних договорів змінюються; кожна ситуація потребує індивідуальної перевірки на актуальну дату.