Низька ставка податку ще не робить країну автоматично вигідною для підприємця. До остаточного навантаження можуть входити соціальні внески, медичне страхування, ПДВ, місцеві збори, витрати на бухгалтерію та податки на виплату дивідендів. Крім того, реєстрація компанії за кордоном не означає автоматичної зміни особистого податкового резидентства її власника. Для українського законодавства значення мають місце постійного проживання, центр життєвих інтересів, особисті й економічні зв’язки. Правило 183 днів застосовується лише на одному з наступних етапів визначення резидентства, а не як єдиний критерій.
Розбираємо дев’ять країн, які українці часто розглядають для реєстрації бізнесу, роботи на фрилансі або податкової релокації.
Болгарія: зрозумілі ставки в межах ЄС
Болгарія залишається однією з найпростіших для попереднього розрахунку юрисдикцій Євросоюзу. Податок на доходи фізичних осіб і корпоративний податок становлять по 10%, стандартна ставка ПДВ — 20%.
Такий варіант може бути цікавим фрилансерам, консультантам і власникам невеликих компаній, яким важливо працювати всередині ЄС. Однак фактичне навантаження не обмежується десятивідсотковою ставкою: залежно від форми роботи виникають соціальні та медичні внески, а під час виплати дивідендів можуть діяти окремі правила.
Головний нюанс: Болгарія може бути вигідною для людини, яка справді переносить туди діяльність і виконує місцеві вимоги. Реєстрація компанії без реальної присутності не гарантує, що податки потрібно буде сплачувати лише в Болгарії.
Румунія: 10% для фізосіб, але мікрокомпанії мають дедалі більше обмежень
Стандартна ставка податку на прибуток компаній у Румунії становить 16%. Для доходів від самостійної діяльності фізичних осіб загальна ставка податку становить 10%, проте до неї можуть додаватися пенсійні та медичні внески.
У 2026 році окремі компанії можуть користуватися режимом мікропідприємства зі ставкою 1% від доходу, але це не універсальна пільга для будь-якого малого бізнесу. Граничний річний дохід знижено до €100 000. Також потрібно виконувати інші умови, зокрема щодо найманого працівника, структури власності, подання звітності та доходів пов’язаних підприємств.
Головний нюанс: рекламне формулювання «компанія в Румунії платить лише 1%» без пояснення умов вводить в оману. Після втрати права на мікрорежим компанія переходить на загальний корпоративний податок.
Грузія: 1% для малого бізнесу, але не для кожного доходу
Грузія пропонує один із найвідоміших пільгових режимів для індивідуальних підприємців. Фізична особа зі статусом малого бізнесу може сплачувати 1% оподатковуваного доходу. Якщо річний дохід перевищує 500 000 GEL, ставка з місяця перевищення ліміту зростає до 3%. Якщо перевищення повторюється у двох календарних роках поспіль, статус малого бізнесу може бути скасований.
Однак ставка 1% не застосовується автоматично до кожного фрилансера. Потрібно отримати спеціальний статус, займатися дозволеним видом діяльності та правильно визначити джерело доходу. Грузинський Податковий кодекс прямо вказує, що в межах цього режиму оподатковуються доходи з грузинського джерела, за винятком окремих категорій.
Ще одна важлива поправка: твердження про загальну нульову ставку на дивіденди в Грузії є неправильним. У стандартній ситуації дивіденди, які грузинська компанія виплачує фізичній особі, оподатковуються за ставкою 5%, хоча для спеціальних категорій компаній можливі винятки.
Головний нюанс: перед використанням одновідсоткового режиму потрібно перевірити, чи підпадає конкретна професія та модель роботи з іноземними замовниками під його умови.
Туреччина: великий ринок, але не низькоподаткова країна
Туреччину нерідко включають до списків вигідних юрисдикцій через географічну близькість, місткий внутрішній ринок і різні способи легалізації. Однак за рівнем податку на доходи фізичних осіб вона не належить до країн із низьким загальним навантаженням.
У Туреччині діє прогресивна шкала, де залежно від розміру та категорії доходу ставки зростають від 15% до 40%. Щороку суми податкових діапазонів переглядаються.
Тому Туреччина може бути логічним вибором для бізнесу, який працює саме з турецьким ринком, має там клієнтів, партнерів або операційну команду. Але розглядати її як простий спосіб знизити податки для звичайного фрилансера не варто.
Головний нюанс: універсального пільгового режиму, який дозволяє іноземному фрилансеру просто «домовитися» про фіксовану низьку ставку, немає. Податковий результат залежить від статусу людини, виду доходу та форми діяльності.
Албанія: доступна для релокації, але без універсального податку для фрилансерів
Албанію часто називають перспективною країною для цифрових кочівників і невеликих підприємців. Проте її привабливість не варто зводити до міфічної спеціальної ставки, доступної всім іноземцям.
Податкові резиденти Албанії декларують доходи з усіх джерел, а нерезиденти — доходи, отримані на території країни. Конкретна ставка залежить від виду доходу, розміру заробітку та юридичної форми діяльності.
Стандартна ставка ПДВ становить 20%. Для окремих товарів і послуг застосовуються знижені ставки або звільнення.
Головний нюанс: в Албанії немає єдиного пільгового податку, який автоматично застосовувався б до кожного іноземного фрилансера. Перед переїздом потрібно розраховувати конкретну модель: працевлаштування, самозайнятість або компанію.
Кіпр: 60-денне резидентство та режим non-dom
Кіпр залишається однією з найцікавіших юрисдикцій для власників міжнародного бізнесу й людей, які отримують дивіденди або інвестиційні доходи.
Податкове резидентство можна отримати не лише за загальним правилом 183 днів, а й за так званим правилом 60 днів. Але 60 днів перебування недостатньо самі по собі. Необхідно одночасно виконати низку умов: не перебувати понад 183 дні в іншій державі, не бути її податковим резидентом, мати постійне житло на Кіпрі та працювати, вести бізнес або обіймати посаду в кіпрській компанії.
З 1 січня 2026 року ставка корпоративного податку на Кіпрі зросла з 12,5% до 15%. Стандартна ставка ПДВ становить 19%.
Статус non-dom може звільняти податкового резидента від спеціального оборонного збору на певні дивіденди та проценти. Проте він не означає повного звільнення людини від усіх податків і внесків.
Головний нюанс: кіпрська модель працює найкраще за реальної економічної присутності та правильно побудованої структури доходів. Формальні 60 днів без виконання інших критеріїв не створюють податкового резидентства.
Естонія: податок виникає під час розподілу прибутку
Естонська система вигідна передусім компаніям, які не виводять увесь прибуток власникам, а залишають його в бізнесі та використовують для розвитку.
Компанія не сплачує корпоративний податок у момент отримання нерозподіленого прибутку. Податкове зобов’язання виникає під час його розподілу — зокрема, виплати дивідендів. Із 2025 року до розподіленого чистого прибутку застосовується ставка 22/78, що відповідає ставці 22% від валової суми. Загальна ставка податку на доходи фізичних осіб також становить 22%.
Стандартна ставка ПДВ з 1 липня 2025 року становить 24%.
Водночас е-резидентство не є податковим резидентством, не дає права жити в Естонії та не скасовує податкових обов’язків у країні, з якої фактично управляється бізнес.
Головний нюанс: Естонія особливо цікава компаніям, які реінвестують прибуток. Для фрилансера, який щомісяця виводить майже весь заробіток на особисті потреби, перевага відкладеного корпоративного податку може бути значно меншою.
Угорщина: корпоративний податок 9%, але це не все навантаження
Угорщина має одну з найнижчих загальних ставок корпоративного податку в ЄС — 9%. Податок на доходи фізичних осіб, зокрема від самостійної діяльності, становить 15%.
Проте до корпоративного податку можуть додаватися місцевий податок на підприємницьку діяльність, соціальні внески та інші обов’язкові платежі. Тому дев’ятивідсоткова ставка не відображає повної вартості ведення бізнесу.
Головний нюанс: Угорщина може бути цікавою для компаній із реальною діяльністю в Центральній Європі, але для правильного порівняння потрібно рахувати не лише корпоративний податок, а всі місцеві та соціальні платежі.
ОАЕ: немає податку на особистий дохід, але бізнес може платити корпоративний
В Об’єднаних Арабських Еміратах немає федерального податку на особисті доходи фізичних осіб. Стандартна ставка ПДВ становить 5%.
Однак твердження «в ОАЕ взагалі немає податків» уже не відповідає дійсності. Для компаній діє федеральний корпоративний податок:
- 0% — на частину оподатковуваного прибутку до 375 000 AED;
- 9% — на частину прибутку понад цей поріг.
Для малого бізнесу може діяти окреме звільнення за умови, що дохід не перевищує встановленого ліміту та виконуються інші вимоги. Компанії у вільних економічних зонах також можуть застосовувати нульову ставку лише до кваліфікованого доходу й за дотримання визначених законом умов.
Головний нюанс: ОАЕ найчастіше вигідні людям із достатньо високими доходами, для яких витрати на візу, ліцензію, офіс, банк, аудит і реальну присутність не перекривають податкову економію.
Яка країна підійде саме вам
Універсального переможця немає. Вибір залежить від того, як саме людина заробляє гроші.
Для індивідуального підприємця з дозволеним видом діяльності найнижчу номінальну ставку може запропонувати Грузія. Для роботи в ЄС із передбачуваними ставками варто порівнювати Болгарію та Румунію. Естонія більше підходить компаніям, які реінвестують прибуток. Кіпр може бути цікавим власникам міжнародного бізнесу та отримувачам дивідендів, а ОАЕ — підприємцям із високим доходом і реальною присутністю в країні.
Туреччина та Албанія можуть бути привабливими з погляду ринку, способу життя або доступності релокації, але їх не варто автоматично відносити до найвигідніших податкових юрисдикцій.
Що перевірити до реєстрації компанії або ФОП за кордоном
Перед вибором країни потрібно визначити:
- Де ви будете фактично жити та де залишиться ваша сім’я.
- Звідки ви управлятимете компанією і підписуватимете договори.
- Який у вас тип доходу: оплата послуг, зарплата, дивіденди, роялті чи інвестиційний прибуток.
- Які соціальні внески, ПДВ і місцеві податки діють додатково до основної ставки.
- Чи є між Україною та обраною державою угода про уникнення подвійного оподаткування.
- Чи не виникнуть в Україні обов’язки щодо іноземних доходів або контрольованої іноземної компанії.
Фізичні особи, які залишаються податковими резидентами України, мають декларувати іноземні доходи. Сплачений за кордоном податок у визначених випадках можна зарахувати в Україні за наявності міжнародної угоди та належного підтвердження.
Якщо резидент України володіє часткою або фактично контролює іноземну компанію, можуть застосовуватися правила контрольованих іноземних компаній і виникати обов’язок подати звіт про КІК.
Тому відкриття компанії на Кіпрі, в Естонії, Грузії чи ОАЕ саме по собі не скасовує українських податкових зобов’язань. Остаточне рішення варто ухвалювати після персонального розрахунку з податковим консультантом у країні проживання та, за потреби, в Україні.
Матеріал має інформаційний характер і не є індивідуальною податковою або юридичною консультацією. Ставки й правила наведено станом на липень 2026 року.
