Понад 20 років Австралія відправляє шукачів притулку до спеціальних центрів за межами країни. Схожий підхід розглядають ЄС і США, однак досвід показує, що така політика пов'язана із багатомільярдними витратами та порушеннями прав людини, пише німецьке видання DW.

«Тихоокеанське рішення»: міграційна політика Австралії

Так звану «Тихоокеанську модель» запровадили у 2001 році за уряду прем'єр-міністра Австралії Джона Говарда. Людей, які прибували до країни човнами, відправляли до центрів на островах Науру та Манус у Папуа-Новій Гвінеї.

Прихильники системи стверджували, що вона стримує діяльність контрабандистів. У 2008 році програму призупинили, але у 2012 році відновили через зростання нелегалів. У 2013–2014 роках кількість людей, переміщених до офшорних центрів, перевищувала 3 000. 

Проте умови перебування викликали критику. Через безстрокову ізоляцію, проблеми з медичною допомогою та правову невизначеність понад 80% біженців страждали на важкі форми депресії, тривожні розлади та ПТСР. Рівень спроб самогубств і самоушкоджень у таборах на Науру подекуди перевищував загальнонаціональний показник Австралії у 200 разів. У 2017 році колишні ув'язнені центру на острові Манус погодили компенсацію у 70 мільйонів австралійських доларів за позовом щодо жорстокого поводження та незаконного утримання. 

З 2012 року країна витратила понад 13 мільярдів австралійських доларів на офшорне утримання мігрантів. Окремо Австралія уклала з Науру угоду на 2,5 мільярда австралійських доларів щодо прийому протягом наступних 30 років іноземців, яких неможливо повернути до країн походження. 

Тим часом подібні механізми з'являються і в Європі. У Червні Європарламент схвалив нові правила щодо створення аналогічних закладів у третіх країнах. За даними DW, серед можливих партнерів розглядають Руанду, Узбекистан та Уганду. Очікується, що центри працюватимуть у 2027 році.

У США діє схожа система. Адміністрація Дональда Трампа домовилася щонайменше з 30 державами Африки та Латинської Америки про прийом депортованих. Наприкінці вересня Верховний суд дозволив владі відновити депортації до третіх країн.

Водночас DW зазначає, що наразі складно оцінити ефективність офшорної системи Австралі, адже на кількість новоприбулих впливають й інші заходи, зокрема розвертання човнів у морі.

Таким чином, австралійський досвід демонструє вартість міграційної політики та правові ризики. Саме це доведеться враховувати країнам, які планують подібні домовленості з третіми державами.