Виявляється, у Давньому Вавилоні знання про богів, храми та релігійні обряди були частиною загальної освіти, однак окремого предмета «релігія» не існувало. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в науковому журналі Iraq.
Будинок табличок і брама богів: навчання у стародавньому Вавилоні
Шана Зайя з Вільного університету Амстердама проаналізувала клинописні таблички I тисячоліття до нашої ери та встановила, як була організована освіта того часу.
Вавилонські школи, які зазвичай організовували біля храмів, називали будинками табличок (еддуба — у перекладі з шумерської).
Учні переписували гімни, молитви та довгі списки богів — іноді на сотні імен. Жодної «священної книги» не існувало: релігійні знання здобували через навчальні тексти.
Школярі мали пам’ятати не лише імена божеств, а й їхні функції, характеристики та зв’язки між ними. Це була ціла система знань про соціальний устрій, владу та власне місце у світі. Водночас програма залежала від міста. У Вавилоні шанували бога Мардука, тоді як у Ніппурі більше уваги приділяли Нінурті.
Деякі таблички з вправами учні відносили до храму як підношення — у такий спосіб діти опановували й обрядову практику.
«Не існувало різниці між світською та релігійною освітою», — зазначає Зайя.
За її словами, освіта готувала майбутню еліту до професійної діяльності: випускники могли стати не лише священнослужителями, а ще й писарями, радниками, ворожбитами, цілителями чи фахівцями інших галузей, зокрема торгівлі, медицини, науки чи морської справи.
На думку дослідниці, вавилонська освітня система виконувала ще одну функцію — культурологічну, адже традиції передавали наступним поколінням.
