Європейський Союз розпочинає підготовку до поступового переходу від тимчасового захисту українців до довгострокових рішень щодо їхнього проживання. Йдеться про мільйони людей, які за понад чотири роки повномасштабної війни встигли знайти роботу, влаштувати дітей до шкіл та побудувати нове життя за кордоном. Європейський комітет регіонів закликає держави ЄС уже зараз визначити, на яких умовах українці зможуть залишитися в Європі після 4 березня 2028 року або добровільно повернутися додому.

13 жовтня 2026 року Європейський комітет регіонів на своєму 173-му пленарному засіданні ухвалив висновок «Від тимчасового захисту до сталих рішень для переміщених українців у ЄС — роль міст і регіонів». Документ став черговим кроком у підготовці Євросоюзу до завершення дії механізму, який із березня 2022 року дозволяє українцям легально проживати, працювати, навчатися та отримувати необхідну соціальну допомогу в країнах ЄС без проходження стандартної процедури надання притулку.

Однак головне питання залишається відкритим: що відбуватиметься з людьми, які до 2028 року не зможуть або не захочуть повернутися до України? У офіційному повідомленні Європейського комітету регіонів наголошують, що держави-члени мають забезпечити українцям правову визначеність, а рішення про їхнє майбутнє повинні враховувати не лише міграційне законодавство, а й реальні життєві обставини кожної людини.

Понад 4,4 мільйона українців перед вибором

За найновішими доступними даними Євростату, оприлюдненими 12 жовтня, станом на 31 серпня 2026 року тимчасовим захистом у ЄС користувалися 4,43 мільйона людей, які залишили Україну через російську агресію. Найбільше отримувачів захисту перебували в Німеччині, Польщі та Чехії.

Кількість отримувачів тимчасового захисту станом на 31 серпня 2026 року

Водночас далеко не всі українці планують залишатися за кордоном назавжди. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, на які посилається Європейський комітет регіонів, 49% опитаних українських біженців висловлюють надію або намір колись повернутися на батьківщину. Проте готовність повернутися безпосередньо залежить від ситуації в Україні. Насамперед люди очікують гарантій безпеки, доступного житла, роботи та відновлення базових послуг.

Що пропонують змінити після завершення тимчасового захисту

Однією з головних рекомендацій Комітету став поступовий перехід українців на інші законні підстави проживання. Наразі тимчасовий захист продовжено до 4 березня 2028 року. Водночас механізм, створений як надзвичайний захід на початку повномасштабного вторгнення, не розрахований на те, щоб нескінченно замінювати звичайні міграційні процедури.

Тому державам ЄС пропонують використати час, що залишився, для розроблення зрозумілих шляхів легалізації подальшого перебування українців.

Передусім ідеться про можливість переходу на національні дозволи на проживання за відповідними підставами: працевлаштування, підприємницька діяльність, навчання, возз'єднання сім'ї або інші передбачені законодавством обставини. Важливо, щоб такий перехід не створював періодів, коли людина вже втратила тимчасовий захист, але ще не отримала нового документа. Європейський комітет регіонів також закликає враховувати набуті права, тривалість перебування, сімейні обставини та ступінь інтеграції людини в країні проживання.

При цьому єдиного автоматичного механізму отримання постійного проживання для всіх українців документ не передбачає. Конкретні умови переходу залежатимуть від подальших рішень ЄС та законодавства окремих держав.

Робота, освіта та житло: українцям хочуть спростити інтеграцію

Окрему увагу у висновку приділено українцям, які вже стали частиною європейських громад. За роки повномасштабної війни багато людей опанували місцеві мови, влаштувалися на роботу, відкрили підприємства або розпочали навчання. Їхні діти відвідують місцеві школи, а сім'ї поступово формують соціальні зв'язки в країнах перебування. На думку представників Комітету, ці обставини необхідно враховувати під час розроблення нової політики. Серед пріоритетів — усунення бар'єрів для працевлаштування, спрощення визнання іноземних дипломів і професійних кваліфікацій, розширення доступу до освіти та професійної підготовки. Не менш важливими залишаються доступність медичної допомоги, соціальних послуг і житла.

Особливу увагу пропонують приділити дітям, молоді, людям старшого віку, жінкам, особам з інвалідністю та іншим вразливим групам. Фактично йдеться про зміну підходу від короткострокової допомоги людям, які рятуються від війни, до створення умов, за яких вони зможуть самостійно забезпечувати себе та брати повноцінну участь у житті суспільства.

Повернення до України: лише добровільно та за безпечних умов

Другий ключовий напрям майбутньої політики ЄС — підтримка добровільного повернення українців. У Комітеті наголошують, що рішення про повернення має бути усвідомленим, безпечним і враховувати індивідуальну ситуацію кожної родини. Зокрема, необхідно брати до уваги стан здоров'я, наявність житла, можливості працевлаштування, навчання дітей та безпекову ситуацію в конкретному регіоні України. Повернення до відносно безпечного міста та повернення до громади, яка перебуває під постійними обстрілами або залишається окупованою, не можуть розглядатися як однакові обставини.

Європейські та українські місцеві органи влади мають співпрацювати, щоб допомогти людям відновити житло, отримати доступ до медицини, освіти та соціального забезпечення.

У такий спосіб ЄС прагне підтримувати не просто фізичне повернення людей, а їхню подальшу реінтеграцію в українське суспільство.

Чому міста та регіони вимагають додаткового фінансування

Європейський комітет регіонів звертає увагу ще на одну проблему: основне навантаження, пов'язане з прийняттям українців, лягає на місцеві органи влади. Саме муніципалітети забезпечують роботу шкіл, медичних закладів, соціальних служб, допомагають із пошуком житла та працевлаштуванням. Тому підготовка до завершення тимчасового захисту потребуватиме не лише політичних домовленостей на рівні Брюсселя, а й додаткових ресурсів для міст та регіонів.

Комітет закликає Євросоюз і національні уряди забезпечити передбачуване фінансування місцевих громад, а також залучати їхніх представників до ухвалення рішень щодо майбутнього українців. Без цього навіть добре розроблені механізми переходу на нові дозволи на проживання можуть зіткнутися з адміністративними проблемами.

Європа має надати українцям визначеність щодо майбутнього

Доповідачка Європейського комітету регіонів, голова парламенту Бремена Антьє Гротеєр наголосила, що тимчасовий захист був необхідною відповіддю на початку повномасштабної війни, однак не може залишатися довгостроковим рішенням. За її словами, люди, які були змушені залишити Україну, потребують чіткого розуміння власних перспектив, а європейські міста та регіони повинні брати безпосередню участь у розробленні майбутніх правил. Спеціальна представниця Європейської комісії з питань українців у ЄС Ільва Йоганссон запропонувала дивитися на українців не лише як на людей, які потребують допомоги, а і як на партнерів Європейського Союзу. Вона назвала мільйони українців, які сьогодні живуть у Європі, своєрідним людським мостом між Україною та ЄС. На думку Йоганссон, частина українців згодом повернеться на батьківщину, інші залишаться за кордоном. Проте обидві групи можуть відігравати важливу роль у відбудові України та її подальшій європейській інтеграції.

Чи означає це, що після 4 березня 2028 року українцям доведеться залишити ЄС?

Дата 4 березня 2028 року наразі є кінцевою датою продовженого механізму тимчасового захисту, а не встановленим терміном обов'язкового виїзду українців із Європейського Союзу. Водночас це не означає, що всі власники тимчасового захисту автоматично отримають право залишитися в ЄС після завершення його дії. Важливо розуміти й юридичний статус ухваленого документа.

Європейський комітет регіонів є консультативним органом ЄС. Його висновки впливають на формування європейської політики, однак самі собою не змінюють міграційного законодавства та не створюють нових індивідуальних прав на проживання.

Отже, ухвалений 13 жовтня документ:

  • не скасовує чинний тимчасовий захист
  • не встановлює обов'язкового повернення українців у 2028 році
  • не гарантує автоматичного отримання постійної посвідки на проживання
  • не запроваджує єдиного нового міграційного статусу для всіх українців

Його головне завдання — закликати європейські інституції та уряди країн-членів завчасно підготувати механізми переходу до інших законних форм перебування.