У Вільнюсі відбулася подія Vyshyvanka Choir 2026, яка зібрала на Ратушній площі українців, литовців, дитячі та дорослі хори, культурні колективи, родини учасників, партнерів, представників громадських організацій і гостей міста.

Під час репетицій та кульмінаційного виступу до події долучилося до 1000 людей. До підготовки проєкту було залучено понад 400 співаків, а у спільному хорі взяв участь 21 колектив з різних міст Литви.

Vyshyvanka Choir став не просто концертом до Дня вишиванки. Це був масштабний простір єднання, де українська пісня, литовська підтримка, хороводи, спільне багатоголосся і народні традиції перетворили центральну площу Вільнюса на живий культурний міст між двома народами.

Перше відео з Vyshyvanka Choir 2026 вже доступне до перегляду. 

https://www.youtube.com/watch?v=jB-hrj6rklg 

Подія, яка об’єднала хори, школи й українську громаду Литви

До Vyshyvanka Choir 2026 долучилися українські та литовські хори, музичні школи, дитячі ансамблі, освітні простори, вокальні групи та творчі студії. Серед учасників були колективи з Вільнюса, Каунаса, Шяуляя, Вісагінаса, Паневежиса, Юрбаркаса та інших міст.

У спільному хорі взяли участь дитячі, жіночі, чоловічі та змішані колективи, зокрема українські ансамблі «Надія», «Ластівочки», «Мальви», «Маківка», «Калина», «Співаночка», «Червона Калина», а також литовські хори й музичні школи.

За словами організаторки та диригентки проєкту Марини Пилипенко, сила цієї події була саме в єдності різних людей і колективів.

«Ми всі різні, унікальні, але можемо об’єднуватися і робити спільно», – зазначила Марина Пилипенко.

Від духовного гімну до литовської пісні Mano namai

Подія розпочалася з класичного багатоголосся – духовного гімну «Боже Великий Єдиний», виконаного акапельно. Саме цей момент став одним із найемоційніших для учасників і гостей.

Після глибокого духовного звучання настрій змінився на драйв сучасної пісні «Козаки». Під барабанне соло Олексія Гмирі до співу приєдналися не лише хористи, а й діти, батьки та гості на площі.

Особливим символом українсько-литовського єднання стало виконання литовської пісні Mano namai авторства Eglė Sirvydytė. Вона прозвучала у виконанні спільного хору українців і литовців та стала одним із моментів, який показав: культура може говорити мовою серця навіть тоді, коли люди співають різними мовами.

«Спільний спів двома мовами показав, що ми резонуємо на рівні серця, руйнуючи будь-які мовні чи соціальні бар’єри. Це був момент чистої емпатії», – розповіла Марина Пилипенко.

Ратушна площа перетворилася на живе коло єдності

Кульмінацією Vyshyvanka Choir 2026 стала інтерактивна народна програма. Вона перетворила Ратушну площу на велике коло, де учасники хору, глядачі, діти, батьки, українці й литовці стали частиною одного дійства.

Перший хоровод «Ой, роде наш красний» виконала Надія Адамчук, фіналістка проєкту «Голос Литви». У внутрішньому колі танцювали діти з українських і литовських шкіл, а зовнішні кола утворили дорослі хористи та гості свята. Цей момент став символом наступності поколінь і зв’язку між громадами.

Під пісню «Кривий танок» у виконанні Валерії Погудіної площа закрутилася у складному орнаменті танцю. Гості швидко самоорганізувалися, трималися за руки й рухалися разом, створюючи відчуття спільної уважності та взаємної підтримки.

Фольклорний дует Наталії Осипової та Марини Тищенко виконав пісню «Шум», після чого площа закрутила традиційну «капусту». Під «Зеленеє жито» у виконанні Олени Ластівки учасники створили великий «струмочок», який простягнувся всією Ратушною площею і навіть вийшов за її межі.

Також у програмі прозвучали хоровод-гра «Подоляночка» у виконанні Наталі Прокопович та запальна «Коломийка» від Надії Адамчук. Завершальним міжнаціональним акцентом став ліричний дует українського співака Ігоря Данилейка та литовської виконавиці Adrijana Balsytė.

Після виступу партнери заходу пригостили гостей гарячим українським борщем із пампушками. Так подія завершилася не лише співом, а й атмосферою гостинності, спільного столу й живого людського тепла.

«Це було свято єднання»

За словами Марини Пилипенко, найемоційнішим стало те, як одна ідея спільного творчого єднання розкрилася у різних формах: через духовний спів, сучасну пісню, литовську композицію, хороводи, народні ігри та спільну участь усіх присутніх.

«Вся площа перетворилася на єдиний живий організм. Це дійсно було свято єднання, адже кожен горів своєю справою заради спільного результату», – поділилася організаторка.

Марина Пилипенко також подякувала команді, солістам, керівникам колективів, батькам, партнерам і всім учасникам, які долучилися до підготовки та проведення події. Окремо вона відзначила внесок Тетяни Васькевич, Тимура Пилипенка, Олексія Гмирі, Наталі Прокопович, Надії Адамчук, Валерії Погудіної, Наталії Осипової, Марини Тищенко, Олени Ластівки, Ігоря Данилейка та литовської співачки Adrijana Balsytė.

Реакції учасників: голос як терапія, пам’ять і підтримка України

Після виступу учасники й гості активно ділилися враженнями у соцмережах. Для багатьох Vyshyvanka Choir став не лише культурною подією, а й особистим емоційним досвідом.

Одна з учасниць розповіла, що виконання духовного гімну «Боже Великий Єдиний» у великому хорі було давньою мрією її родини. Для інших подія нагадала атмосферу справжнього українського весілля – з піснями, хороводами, живим спілкуванням, традиційними арками та борщем.

Учасники також відзначали терапевтичний ефект спільного співу. За їхніми словами, після репетицій і виступу голос звучав глибше, чистіше й упевненіше, а сама подія допомогла відчути внутрішню опору.

Для частини гостей виконання українських пісень на Ратушній площі стало формою спільної молитви за Україну. Це був не просто виступ, а можливість разом висловити біль, пам’ять, любов до України та віру в перемогу.

Що ця подія показала про українську громаду у Вільнюсі

Vyshyvanka Choir 2026 показав, що українська громада у Вільнюсі вміє об’єднуватися навколо спільних цінностей, культури та любові до України. Водночас це об’єднання відбувається не через ізоляцію, а через співпрацю з литовським суспільством.

«Українці відчули потужну підтримку, безпеку та гордість за свою культуру. Литовці ж вкотре продемонстрували свою глибоку солідарність та готовність співпрацювати і радіти співтворчості», – зазначила Марина Пилипенко.

За її словами, повага литовців до української культури мотивує українців глибше пізнавати й поважати литовську культуру. Саме тому Vyshyvanka Choir став не лише подією для української громади, а й прикладом культурної інтеграції, у якій обидві сторони зберігають свою ідентичність і водночас створюють щось спільне.

«Ми довели, що українська спільнота у Вільнюсі – це сильна, інтегрована, але вірна своєму корінню культурна сила», – підкреслила організаторка.

Формат планують розвивати далі

Організатори планують продовжувати Vyshyvanka Choir у майбутньому. Цього року команда переконалася, що формат соціального хору є затребуваним і має великий об’єднавчий потенціал.

Наступним кроком може стати масштабування проєкту до повноцінного міжнародного фестивалю. Натхненням для цього є литовське свято пісні Dainų šventė.

У майбутньому організатори хочуть залучити українські колективи не лише з Вільнюса та інших міст Литви, а й з України та інших країн Європи. Мета – створити ще ширше багатоголосся єдності, у якому українська культура звучатиме як жива, сильна й відкрита до діалогу.

Vyshyvanka Choir 2026 показав: українська культура за кордоном не лише зберігається. Вона звучить, об’єднує, лікує голосом і створює нові зв’язки між людьми, містами та країнами.