17 березня в Ірландії відзначають День святого Патрика, небесного покровителя мешканців Смарагдового острова. Ким же був цей святий, до чого тут лепрекони та що означає «осушити трилисник»? Команда Relocate занурилась в історію, щоб дізнатись про найголовніше щодо одного з найважливіших свят країни.
Від раба до місіонера
Достовірних відомостей про святого Патрика майже не збереглося. Єдиним відносно правдивим джерелом наразі можна вважати лише «Ісповідь», власноручно складену ним самим. Втім, і вона не в повному обсязі розповідає про життєві шляхи небесного покровителя Ірландії. Ким же був незвичайний святий, який залишив незабутні сліди у серцях мешканців Зеленої країни?
За деякими даними місцем його народження вважається регіон Британії, що перебував у IV столітті під римською державою. Тут і з'явився на світ Мевін Суккат, який надалі став святим Патриком. У 16 років молодик був полонений морськими розбійниками, які продали його в рабство. Так він потрапив до Ірландії, де протягом шести років був змушений пасти худобу. Мевін почав сповідувати християнську віру і молитися. Господь з'явився йому уві сні і вказав як вибратись з неволі.
Невдовзі юнак потрапив до монастирів Галлії, де спочатку став дияконом під ім'ям Патрика, а згодом отримав сан єпископа. Однак священник недовго залишався на рідній землі. У тридцятих роках V століття він знову потрапив на Смарагдовий острів. Щоправда, цього разу, благословлений Папою Римським Целестином ІІ, Патрик приїхав, щоб обернути язичників-ірландців у християнство. Його зусиллями все сталося майже без серйозного протиборства.
Винищувач змій
Про особистість святого та його проповідницьку діяльність збереглося чимало переказів. Так, ірландці вважають, що завдяки Патрику в їхній країні виникла писемність, окрім цього, він прогнав з країни всіх зміїв. До речі, цей факт в Ірландії є науково підтвердженим. Дослідники вважають, що під час пересування змій існуючими континентами ці землі вже були островом. До того ж ірландці переконані, що Господь гідно оцінив стійкість віри місіонера.
Єпископ до самої смерті жив у середовищі язичників, яких він обернув у християнство Він помер 17 березня 493 року. Науковці так і не дійшли спільного висновку щодо точного місця його поховання. За легендою його обрали за допомогою двох неприборканих биків. Строптивих тварин запрягли у віз із тілом святого, і там, де вони залишилися, він і був похований.Одним з найбільш вірогідних місць вважається місто Даунпатрік, що знаходиться на британському шматочку Зеленої країни. Його назва у дослівному перекладі так і звучить – “поховання Патрика”.
До речі, незвичайного єпископа-проповідника визнали не лише ірландським заступником. Як не дивно, його почитають і жителі Нігерії. Річ у тім, що прибулі до цієї африканської держави християнські місіонери здебільшого були справжніми ірландцями.
Сила молитви та покаяння
Жителі Зеленої країни стали святкувати день свого благодійника, починаючи з X-XI століть. Католицькій церкві знадобилося кілька століть, щоб на початку XVII століття внести День святого Патрика до свого літургійного календаря. І лише з 1903 року він був признаний в Ірландії офіційним вихідним днем.
Завдяки мігрантам цей свято поширилося й іншими країнами. Крім Ірландії, його відзначають у Великій Британії, Канаді, Аргентині, Австралії, Новій Зеландії та на острові Монтсеррат. Досить популярний цей день і в США. Саме тут, чи то в Нью-Йорку, чи то в Бостоні, ірландці сумували за батьківщиною ще у XVIII столітті й організовували грандіозні театралізовані ходи. Наразі День святого Патрика має як релігійні, так і народні традиції.
Чарка Патрика
Серед народних традицій найпоширенішою серед жителів Смарагдового острова залишається «Чарка Патрика». Так тут найчастіше називають одиницю виміру вжитого алкоголю в день свята. У стародавні часи що має найбільший попит напоєм свята був віскі, потім його змінив ель. Але незалежно від виду напою існував певний обряд. Перш ніж випити до дна останню склянку спиртного, в нього обов'язково опускали гілочку трилисника. Після того, як віскі або ель були випиті, трилисник перекидали через ліве плече, на щастя. Це дійство отримало в народі назву «осушити трилисник».
Найчастіше дата свята припадала на дні суворого посту. Проте, незважаючи на це, церква дозволяла парафіянам цього дня вживати алкоголь. Хоч так було не завжди. До середини минулого століття через бешкет і розгульну поведінку ірландців законодавством країни наказувалося 17 березня закривати всі паби. Але згодом влада була змушена скасувати цей захід через марність заборони.
Усі відтінки зеленого
Найголовніші події в День святого Патрика – веселі карнавальні ходи. Всі учасники обов'язково вбираються в одяг зеленого кольору. В багатьох містах існує традиція щипати кожного, хто не виконав вимоги зеленого дрес-коду. Дотримувалась його навіть королева Великої Британії. В зеленому вбранні вона разом із представниками королівської родини завжди вітала ірландських гвардійців і дарувала їм трилисники.
На честь легендарного святителя 17 березня багато споруд в різних країнах підсвічують смарагдовим кольором. Серед них – Сіднейська опера, Емпайр-стейт-білдинг, колесо огляду «Лондонське око», Колізей та Пізанська вежа. А в Чикаго до цього дня навіть фарбують воду річки в насичений зелений колір, на що витрачають майже 30 кілограмів фарби. Ця традиція існує ще з 1962 року. У національні кольори забарвлюють не тільки будівлі, предмети одягу або річкові потоки. Майже в усіх питних закладах Ірландії пропонують незвичайне пиво яскраво-смарагдового забарвлення.
Трилисник і горщик із золотом
Не менш важливими символами Дня святого Патрика залишаються трилисник, конюшини та лепрекони. На прикладі першого святитель Ірландії пояснював язичникам існування Святої Трійці та як Господь здатний поєднувати в собі три сили, залишаючись при цьому єдиним. Під час урочистості листочок конюшини малюють на різних частинах тіла, їм прикрашають одяг, сумки, автомобілі й навіть стіни квартир.
Що ж до лепреконів, то вони зовсім недавно долучились до зеленого дійства через вдалий маркетинговий хід. Герої стародавніх переказів, милі й добрі істоти, знадобилися рекламним компаніям для зображення на листівках та сувенірах. Так чи інакше, наразі ірландці переконані, що цей таємничий народ дійсно існує, носить зелений одяг, любить випити й потанцювати.
А ще він збирає золото, складає його в горщики та обов'язково ховає наприкінці веселки. Повір'я свідчить, що спійманий лепрекон має виконати три бажання або показати, де зберігається його золото. У Дубліні навіть є Національний музей лепреконів, де кожен відвідувач може поринути в атмосферу загадкових істот і знайти свій горщик із золотом.
