У Бангкоку, де бетон і неон здаються сильнішими за будь-яку природу, життя все одно знаходить шлях назовні, а інколи навіть дуже несподіваний. Між ранковими пробіжками в парках, човнами в каналах і тінню пальм у зелених оазах мегаполіса дедалі частіше з’являються водяні варани, велетенські рептилії, здатні виростати до двох метрів завдовжки. І здається, що ці древні мешканці тропіків поступово повертають собі місце у місті, яке люди давно вважали повністю «своїм».

Varanus salvator, один із найбільших видів ящірок на планеті, не є новим гостем для Таїланду. Тисячоліттями він мешкав у природних ландшафтах — уздовж річок, у мангрових заростях і тропічних лісах. Але останніми роками варани дедалі впевненіше освоюють міське середовище, особливо там, де вода й зелень утворюють своєрідні «острови дикої природи». Так, наприклад, у знаменитому парку Лумпіні та в мережі навколишніх каналів вони знаходять те, що потрібно будь-якому хижакові: їжу, схованки й простір для руху.

Для місцевих жителів ці рептилії вже стали майже звичними сусідами. Варана можна побачити під час дозвілля, як він ковзає у воді поруч із човном або виповзає на берег, щоб погрітися на сонці. Їхня поява часто викликає змішані реакції — від захоплення до настороженості, адже поруч із людиною опиняється істота, що виглядає так, ніби прийшла з іншої епохи.
Фахівці пояснюють, що місто несподівано стало комфортним середовищем для варанів. Бангкок пропонує їм поєднання води й укриттів, а також стабільне джерело харчування від риби та дрібних тварин до органічних залишків. Там, де урбанізація витісняє одні види, інші вчаться пристосовуватися, і водяні варани демонструють цю здатність майже ідеально.

Попри грізний вигляд, ці ящірки рідко проявляють агресію, якщо їх не провокувати. Вони намагаються триматися на відстані, зникаючи у воді чи в заростях при найменшій загрозі. Та їхня присутність не залишається непоміченою, адже і туристи полюють за кадрами, і фотографи чекають на ідеальне світло, а містяни жартома називають їх «маленькими Ґодзіллами» Бангкока.

Та в певний період року їхня поведінка може змінюватися. Під час шлюбного сезону самці стають активнішими й напруженішими. Вони з’ясовують стосунки між собою, переслідують самок і можуть поводитися більш територіально. У ці дні рептилії здаються менш «міськими» й більш дикими. Саме тому експерти радять сприймати варанів не як атракцію, а як повноцінних мешканців міської екосистеми, які мають свої правила і межі. Якщо підійти надто близько, перекрити їм шлях або налякати різким рухом, тварина може оборонятися та нападати. Укус у варана болісний, а його сила вражає навіть у порівнянні з іншими міськими «сусідами». Утім, за умови дистанції та спокійної поведінки людини, ці рептилії лишаються радше символом дикої природи, що повертається, ніж реальною загрозою.
Отримуй актуальні новини та щотижневий дайджест перевіреної інформації.













